На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

VITAE

Фома Пугаляк, 02.02.2009 року



У мокру ніч, що віє запахом осіннім

Пірну мов в море забуття

Й лише на жовтім листі, стиглому промінням

Запишу все моє життя.

Гарний лист. Кленовий. Та й того паперового шкода, бо на нім лишиться такий хороший вірш молодого поета-початківця. Хоча, певно, завтра дуже відомого своїм вчинком. Поклав жовтого листа (того, що кленовий) на край даху. Білого склав вчетверо і поклав до кишені. Щоб трохи позбутися страху пройшовся по краю. Полегшало.

“Це було жартома...”, - говорила садюга. Жартома? Півроку? Навіть клоуни в цирку частіше міняють свої трюки і репертуар. Завтра це ти будеш клоуном. Певно не зможеш дивитися в очі кожному жителеві гуртожитку. Знатимеш чим є безнадія, тобто що надія є нічим чи може що ніщо не є надійним чи може...починав сам собі заговорювати собі сам зуби. Зрозумів, що на нього просто хтось дивиться. Повернувся. З другого боку справді хтось був. Сова. Та крутила головою по-своєму і спостерігала за збудженим хлопцем, що прогулювався і сам з собою балакав. Та, схоже, їй було байдуже. Дивилася на нього, бо нічого більше цікавого не було для споглядання.

Хай сидить. Мовчазний свідок. Але ні, хай не сидить. Забирайся, суко. Нічна сука здивовано закрутила головою. Що не чуєш? Та, здається, чула. Реагувати ж не хотіла. Сиди, заразо, дивися. Почав навіть трохи нервуватись, що було неприпустимим для прогулянки по краю даху, бо ж міг впасти “зашвидко”, так і не зробивши того, чого хотів. Хотів виконати останнє бажання, чи може востаннє не хотів виконувати чужих бажань, чи може бажав не виконувати останнім...знову заговорився. Це все та сова. Та сиділа вже спиною обернувшись до нього. Тобі нецікаво? Дивись сюди, суко, коли до тебе говорю. Та і справді повернула голову. Ненадовго. Певно вже набридли всякі вар'яти. Ти думаєш я божевільний? Та не відповіла. Забирайся, суко, німа чи що? Сові, схоже, справді набрид невихований співрозмовник. Безшумно здійнялася і зробивши в повітрі невимушене коло полетіла кудись. Навздогін полетіла лайка. Витягнув з кишені пачку сірників і сигарети. Звідти витягнув останню цигарку і почав виконувати своє бажання. Дим видавався надзвичайно їдким. Може через чисте повітря. А може і мав таким бути. Всі вікна в сусідньому гуртожитку вже спали. Крім одного. Прокляття. Звідти вигулькнула голова і почала виконувати бажання аналогічне його. Щоправда, не останнє. Він сидів, звісивши ноги з парапету і курив. Відчував себе навіть героєм. Зненацька та голова з цигаркою промовила.

- Агов, що ви там робите?

- Що значить ми?.. Аж тоді побачив на краю неподалік від себе ту саму сову, котра тими ж маневрами тихо повернулася і сіла, не надто переймаючись чужими справами.

- Ти і та, котра на краю.

- Я курю. А вона... в принципі я з нею не знайомий...

Незнайомка невдоволено покрутила по-совиному головою і знов поглянула в то вікно, щоб почути подальший перебіг розмови. Він також.

- Слава Богу, а то я думала ти хочеш скочити вниз.

- А я і хочу, - не збрехав.

- Ти дурний, тебе ж ніхто не побачить і пропав твій героїзм.

- А ти? - не вгавав, посміхнувшись.

- А я зараз офіційно сплю, - віджартовувалася дев'ятиповерховіконниця, - так, принаймні, думають батьки.

- Чому ти не хочеш підтвердити їх думки?

- Випила забагато кави, дурепа, - виправдовувалася. - Слухай, там зимно? Бо мокро точно, думаю.

Слухай, тобі зимно, суко? Та крутила головою, мовляв, ні не зимно. Тьху-ти. З ким я говорю...

- Їй ні, - вже вголос мовив, - а мені так.

- Може зайдеш до мене на каву? - запитала героя.

- Тобі мало? - заперечив той. - Не маю часу.

- Я збрехала. Кави на ніч не пила. Читала вірші, - визнала, сміючись.

- Я також пишу вірші, - щирістю на щирість відповів.

- Прочитай, будь-ласка, а я взамін кави заварю, - запропонувала, викидаючи наполовину випалену цигарку.

Його цигарка також закінчилася. Кинув вниз. Хвилю мовчки провів поглядом. Та розсипала іскрами на бетонній доріжці. Витягнув вчетверо складений листок. Запалив сірника. При його світлі прочитав вірша. Потім вголос. Послухав як негусті оплески дев'ятиповерховіконниці, як подумав про неї вдруге, ехом бігали поміж гуртожитками і падали вниз, стихаючи. Офіційно подякував. Сова прихильно покрутила головою. Запала тиша.

- Ну то я ставлю чайника, - перервала мовчанку.

- Добре, - подумав.

Поглянув на сову. Та надалі по-ідіотськи кивала головою. Інакше, певно, не вміла.

- Мені здається, що вона дозволяє, - спробував пожартувати, показуючи на сову. Хоча того, напевно, не було видно. Крім того, голова зникла у напівпросторі кімнати. Певно пішла чайника на кухню ставити.

- Добре, - до себе повторив вдруге.

В той час, коли мовчазний свідок спостерігала за листком, що повільно опускаючись вниз, палав, він зник. Листок не зумів повністю згоріти, лишивши по собі маленький клаптик, бо приземлився в калюжу і, прошипівши, стих. Незабаром сова спостерігала за божевільним хлопцем, що тримаючи в зубах листка (того, що жовтий), дряпався в сусідній гуртожиток по балконах. Кленовий листок, мов прапор майорів на вітрі. Кленовий.

Сова безшумно полетіла геть, коли вікно врешті згасло десь під ранок. Залишився тільки він, сирий, осінній і клаптик паперу в калюжі з одним-єдиним незгорілим словом на ньому, останнім першого вірша. Та й і його зранку двірник замів до горобиного листя.

Читати коментарі (8)
Рейтинг Оцінили Переглянули
8 Vikulsija , utopia , someone , kuraj , Twalve , Юлія Сніг , calvin , Роман Миронов. 840
( написати коментар )
Vikulsija
2009-02-02 13:04:36
Сподобалось про листочки.
(відповісти)
Фома Пугаляк
2009-02-02 13:32:30
фенькси
(відповісти)
utopia
2009-02-02 15:48:40
цікаво так. . . )
(відповісти)
AlaiYe
2009-02-03 09:03:19
радує ХеппіЕнд :) але є деякі зауваження: "починав сам собі заговорювати собі сам зуби" - якась явно неправильна фраза, каламбур; "Нічна сука здивовано закрутила головою" - в даному випадку СУКА треба брати в лапки, так як це вже слова автора а не героя; "...знову заговорився" - скоріше заплутався, тому що вголос він не говорив; "Залишився тільки він, сирий, осінній і клаптик паперу " - щось тут плутанина з прикметниками. ідея викладення сюжету цікава :)
(відповісти)
Фома Пугаляк
2009-02-03 10:16:15
пояснення знайду не на всі зауваження. "починав сам собі заговорювати собі сам зуби" - для підсилення, водночас, це думка героя, думки також плутаються. відносно нічної не скажу чи потрібно, повірю на слово. "знову заговорився" - визнаю, можливо не цілком літературний вираз, однак не надуманий. говорити можна й зі собою. останнє зауваження. прошу прочитати речення перед ним. З контекстової ями дістаємо - Залишився тільки він, сирий, осінній (ранок) і клаптик паперу. ------- вдячний. стосовно лапок тра буде поритися, може так і є. ---- як гарячу закуску виставляю на аукціон речення з одного слова - "Кленовий.", яке по-суті також є підкреслюючим, сказати б маніпуляційним - на нього падає наголос і значить воно дуже мало, але врізається у пам'ять.
(відповісти)
AlaiYe
2009-02-03 10:22:31
- "починав сам собі заговорювати собі сам зуби" - для підсилення, водночас, це думка героя, думки також плутаються в даному випадку це слова автора, а вони на віддміну від майжевседозволеності викладу слів героя, мають, як на мене, бути вірно сформульовані - відносно нічної не скажу чи потрібно, повірю на слово. тут теж слова автора, як зазначалось в попередньому коментарі - "знову заговорився" - визнаю, можливо не цілком літературний вираз, однак не надуманий. говорити можна й зі собою. можна заговоритись якщо говорити вголос - останнє зауваження. прошу прочитати речення перед ним. можливо це тільки мені не стало зрозуміло... :)
(відповісти)
Фома Пугаляк
2009-02-03 10:33:12
а я гаварю всьо красіво!!!! гаразд, подумаю. навіть підкину копійчину і визначу щодо лапок бо ніц не знайшов суттєвого щодо слів автора і їх "олапчення".
(відповісти)
AlaiYe
2009-02-03 10:35:21
:)
(відповісти)
( написати коментар )