Залишається лише одне питання: хто хоче квиток на халяву в Пікассо на 17 березня?

Організатори концертів та фестивалів рідко проявляють творчість, щоб пояснити, чому ти не пройшов кастинг: зазвичай тобі просто не повідомляють навіть вигаданих причин. Але цього разу організатори, чи то пак, спонсори цього фесту, проявили насправді надзвичайну креативність та винахідливість, коли мені передали їхню причину мого непроходження. Виявляється, їм не сподобалася моя артикуляція, вони не могли розчути слів пісень, а також вони хочуть зробити рок-концерт, а в мене, бачте, занадто академічний вокал для цього. Вартувало прийти в гадах, косусі та шкіряних штанах, може б тоді вони повірили, що я рокер?

На прослуховуванні був хороший звукорежисер, монітори були добре вистроєні, і тому я себе дуже добре чув, і прекрасно чув усі слова, які я співав, ніяких дефектів артикуляції у себе самого я не помітив. На правду, ще на жодному концерті чи прослуховуванні, на якому я був, не були так добре (тобто, просто по-людськи) налаштовані монітори. Завжди я не чув або себе, або мінусовку.

Третя пісня, яку я виконував, була вже чітко конкретно в стилі рок. Може, їм насправді не сподобалося те, що я виконував пісні сам, як соліст-вокаліст, а не у складі групи? Тоді нехай би про це одразу так прямо і сказали. Чи може, насправді, вони вже заздалегідь мали список виконавців, які повинні були виступити на цьому концерті? Тоді навіщо було робити кастинг-прослуховування?

Перед прослуховуванням мене попередили, що вони можуть попросити виконати якусь свою власну пісню. Але під час самого прослуховування вони відмовилися слухати мою пісню. Шкода. Бо я ж таке задоволення отримую, коли співаю свої власні пісні перед великою публікою.

Я так мало разів виконував свої пісні перед публікою. На конкурсі Містер Львів-2008 одну пісню, на Дні Математика – дві пісні, одна з яких, “Супермехмат”, стала заледве не хітом, яку багато хто ставив замість рингтонів на мобільники. Короткочасна слава, але така приємна. На зборі ліцеїстів я заспівав десь з десяток своїх та чужих пісень, багатьом слухачкам мої пісні сподобалися.

Зрештою, я отримав масу задоволення, коли виступив на цьому прослуховуванні. Я заспівав пісні видатного українського поета і композитора саме так, як я їх і хотів заспівати. В залі сиділа бек-вокалістка одного гурту, коли я співав першу пісню, я неначе до неї звертався. Я помітив, що це їй сподобалося, і коли її друзі покидали залу, і тягнули її з собою, вона навіть трішечки опиралася. Розсмішили також її друзі, які насміхалися з виступу однієї дівчинки, яка виступала одразу поперед мене, але покинули залу, коли почав співати я.

Занадто неформатний для естради, занадто академічний для року, але в театр опери та балету мене ще не запрошували співати – на цілому білому світі нема для мене місця.

Занадто патлатий і важкометалічний для звичайний людей, занадто правильний і академічний для неформалів – на світі просто не існує спільноти, в якій я б прижився.

Залишається лише одне питання: хто хоче квиток на халяву в Пікассо на 17 березня?