На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Куцька

Фома Пугаляк, 02.03.2009 року



//короткий нарис, вибач.

В мене є мало пісень, котрі врізалися пам’ять. Часом повертаюся до них, коли аж надто вже гризе щось всередині чи находить відчуття відчаю. Інша справа – вона, Куцька, як ми назвали її поміж себе. Існувало небагато людей, котрі могли вмовити її взяти в руки гітару. Я належав до тих людей. Бачив, як лякливо пригортала вона інструмент до себе, чув тихеньке дихання і здавалося, в неї виростали крила позад плечей, незримі крила, зв’язані тоненькою шовковою стрічкою зеленої барви. Ніколи не питав друзів чи вони відчували те саме, дивлячись на неї, заплакану, задуману, однак, з сильним поглядом зелених очей, які відблискували вогник сигарети в темному холі гуртожитку. Певний, приятелі відчували щось схоже на моє. Ті студенти, які мимоволі, проходячи холом зупинялися, щоб послухати її пісні, підходили, присідали, чекали кінця пісні і здивовані її сльозами йшли, зовсім не розуміючи чого вона плаче. Бути чесним, й ми не знали чого так. Вона не співала тих пісень, котрі ми вивчили напам’ять й акорди до яких вже навіть не виникали в думках при співі. Вона співала своїх пісень. Часом виходили веселі. Частіше сумні, без жодного натяку на любов. Бувало, вона стихала і всі присутні мовчали, боячись навіть голосніше дихнути. Куцька брала цигарку, закладену на кінець грифа поміж струни, затягувала пару ковтків диму і продовжувала гру. Ніхто й ніколи не знав, що вона заспіває цього разу. Всі розуміли, що та заплакана без причини дівчина складає пісні експромтом. Відчували, що в цьому є певний сенс. Після закінчення гри помітно веселішала й далі продовжувала сміятися з нас, кепкувати над молодшими студентами, так, наче вона й не плакала. Важко сказати, чи були в неї друзі, бо ж сама не жила в гуртожитку й мало з ким взагалі спілкувалася. Бувало, клала гітару на підлогу, не закінчивши пісню й виходила, нічого не кажучи. Я виходив на балкон і спостерігав, як низька чорнява дівчина з розпущеним волоссям чітким кроком йде поволі від гуртожитку кудись і зникає за закрутом. І кожного разі в душі виникав щем, так, наче вона не повернеться. Одного разу так і сталося. Я провів її засніжену постать поглядом до повороту і назавжди втратив.

Казали, буцім вона померла. Казали, що повернулася додому, хоча ніхто не чув від неї адрес. Щиро вірили, що знайшла себе.

Її вважали дивною. Хоча я, частково розумів її. В той останній день вона таки заспівала про любов. Здається, ніхто й не зауважив того. Було тільки одне слово «кохаю» й на ньому порвалася струна. Струну через п’ятнадцять хвилин поставили нову. Куцька ж за цей час пішла, несучи всередині себе світ, незайманий чужими словами і переконаннями.

Читати коментарі (6)
Рейтинг Оцінили Переглянули
13 kuraj , Melulio , х , slavchyk , Юлія , BlueBird , Юлія Сніг , lvivgirl , Віктор Валвік , Рука , Оленка Бараненко , Атена , WARJAT. 981
( написати коментар )
cortes
2009-11-05 19:34:31
"сильним поглядом зелених очей, які відблискували вогник сигарети в темному холі гуртожитку." дочитав з другого разу через невеликий обсяг
(відповісти)
Фома Пугаляк
2009-11-05 20:10:58
слухай, мудло. давай так. я не відповідатиму всюди де ти щось там коментив. відповім тут. знаєш в чому між нами різниця? бо я маю яйця а ти ні. мені вистачає мужності не кидати сюди все що підвернеться під руку. інакше мене би вже послали так як я це роблю зараз з тобою. йди нах. а тепер пару пояснень. якщо звісно тобі не буде впадло читати. як я зрозумів ти взагалі мало читаєш. чому так і чи воно так - неважливо. це моя думка. далі. інша відмінність між нами - це те, що я коли беруся читати то читаю текст. інакше нема цілісності. звичайно, зі мною бувало пару разів так, що кидав читати. або через те, що мене вкурвлювало те, що це повна туфта або коли не було часу. окрім того, я надаю пояснення після коментів. якщо таких не знаходиться - значить я трішки вивчив творчість тої особи і мені дійсно нічого сказати чи додати. в такому випадку я можу обмежитися тим, що відчув. а не тим, як воно посмерджує і чи взагалі. --- 2) мені щиро в дупі що і як ти думаєш. адже. май повагу до інших.
(відповісти)
cortes
2009-11-05 20:18:47
а тепер ти мене слухай. щеня. тому, що між нами є велика різниця, я радів з того моменту, коли побачив те, що ти пишеш. наразі я радію ще більше) щодо кількості прочитаного не буду сперечатися, хто знає - можливо, ти сама бібліотека Максімовича во плоті. не дочитував тому, що голова починає боліти максимум на третьому абзаці. щодо поваги - ти, здається, вже дорослий дядько. тому не буду тебе їй вчити.
(відповісти)
Фома Пугаляк
2009-11-05 20:21:15
добре хоч пиздити не збираєшся). а то думав записувати в чергу)))). бувай. на тім крапка. просто не читай те, що пишу і не псуй мені настрою.
(відповісти)
cortes
2009-11-05 20:28:37
якщо зіпсував настрій - вибач. своїм "дебелим" коментарем ти в черговий раз привернув увагу до своїх творів - тому перечитав і поставив кілька коментарів. щодо черги - боюся навіть уявити її розміри. повага ( "рєспєкт", якщо так більш зрозуміло ) - дуже сильне слово. це перше, що я згадую, відкриваючи очі зранку. успіхів.
(відповісти)
Рука
2011-05-18 13:16:22

не зважаючи на усмішку від назви, твір залишив якийсь серйозний слід в мені..

(відповісти)
( написати коментар )