Славчик. Плагіатчик.
Сумно, місцями страшно,
Гнітюче, разюче,
Тягуче,
Шабашно.
Просто, банально,
Інколи ненормально.
І аморально.
Грішно, смішно, рвано,
На чиїсь вуха ще зарано,
Життя попереду, життя позаду,
Життя скидається на зраду,
В його житті бракує влади.
Він то каток, а то його катком.
Чому б не написати про облом?
Та просто влом.
Зло і добро гримлять в закриті двері,
Слова товчуться по папері
І падають
У сад зітхання.
Таки вкололо. То кохання.
То кава, чай і коліжанка,
Зачитана до дірок танка.
Слова злітають із орбіт
Стилістики і орфографії.
Дорогу перейшли мільйон кобіт
І чорний кіт.
Усі вірші –
Це чорно-білі фотографії…
На бек вокалі хто?
Тартак.
Ну що ж, це все не просто так.
P.S.Я не майстер писати рецензії)))зрозуміла це після спроби проаналізувати творчіть "славчика". Так що залишилися прості емоції. Див. вище.)
А "плагіатчик"хм. "славчик" зрозуміють)
| Рейтинг | Оцінили |
|---|---|
| 4 | Атена , thunder, Олександр Шимко, ////////////. |
2009-03-06 11:15:56
а можна поцікавитись на кого плагіат..?