Кустуріці

Кожний завідомо прагне у небо

там поміж рису розсипаного у долоні

тягнуться дивні лелеки з загублених снів

у колискових діти мандрують,

лише у весні, на захід, рвуть ряди хмар

що краплини роси недодали у море спокою

їх пам’ятатимуть тут,

їх помічатимуть там

комети хитатимуть дрібні волосини

що пахнуть листям і конюшиною.