Мармеладові сни...

Мармеладові сни... Та ні, вони не солодкі, вони надзвичайно короткі і закінчуються, так невдало обриваються, починаючи своє життя спочатку, з першого кроку і слова. Як шкода, що так не вміють люди: це б змогло полегшити життя.

Не люблю спати, не спала б взагалі... Потім доведеться прокинутись і подумати з досадою, що це був лише сон... І тепер залишається вірити в здійснення того, що ти бачила, оця надія поступово вбиває... І так часто буває, іноді бажаєш, щоб все було навпаки...

Ось, навіть зараз ніч дихає мені в спину, окутує своїми особливими чарами, а я не можу знайти собі спокою і -- заснути теж не можу, тому що в цім світі є одна людина, заради якої хочеться змінюватись на краще, посміхатися, далі жити. Це чудово, правда? Я майже нічого про нього не знаю, а те, що знаю, нагадує мене. Він, тільки він може змусити мене боятися і одночасно захистити від будь-якого страху. І, здається, весь світ зупиняється, коли він тримає мене за руку. Як мало потрібно людині для щастя! Але, на жаль, я ніколи не буду особливою людинкою, не такою як всі, він мене ніколи не пізнає. Не здогадується навіть про те, що я переймаюся за нього, що я полюбила ночі, в які могла на нього дивитись. Мені не хотілось засинати. Оце, мабуть, щастя. Так кожен скаже... Коли сни не кращі за реальність, то ти можеш назвати себе цілковито щасливою. Але реальність розсіюється, як напівпрозора димка кальяну, залишає солодкий запах і думки, думки, багато думок...

Злодій снів... Перевертаєш моє життя на нову сторінку і пишеш, малюєш на ній, що тобі заманеться... Але я все ж засну, сон подарує мені марні надії.

І знову - мармеладовий сон, ванільні хмари і так багато доказів того, що я дивлюсь на світ крізь рожеві окуляри....

І я знаю, що в цім світі є людина, яка так думає про мене, він також хоче, щоб я дала йому надію... Але я не можу навіть поділитись своєю. Скупа, жорстока. Так і ти не можеш... На те ми і схожі, щоб зрозуміти тебе без слів.

Проте, якщо ти все ж це прочитаєш, то прошу дай мені знати, коли хоча б випадково в твій сон завітаю. І хай там не буде нічого незвичайного і я буду такою як завжди. Дай мені знати...

Мармеладові, карамельні сни повертаються. І якщо мені не вдасться злетіти на даху ти знову протягнеш мені свою руку допомоги, так? Мені це потрібно, і, може я колись розпущу крила і буде ясно хто я насправді. Я надіюсь, вірю... Марно? Тоді ти мені приснився, король!