виразки – ніби галактики…

шкіра неба у телескопі – бридка, навіть ходити туди не хочеться

находить думка, що рай – то лише інший бік пекла, а саме пекло – глибоко в небі

так глибоко, що його не бачимо

(рай – як відомо – на хмарках, там де Бозя і ангелики усміхаються)

так глибоко – у виразках галактик

мертві звиваються і тісняться, ніби черва

і величезний Бог їх видлубає з виразок на шкірі свого тіла

і чавить, і чавить