Човен
Дивись – пульсують зірки
Колодязь відлунює, трава з травою переплітається
Дивись – надивляйся,
Бо човен хвиля за хвилею досягає берега
У човні холод на дні, у човні ночі і дні перемішано
Ти проходиш вздовж берегом, лягаєш на березі, очікуєш
Колодязь у тебе всередині перехиляється, ти говориш колодязем
Кажеш: човне, пливи сюди і залий мене холодом, наповни мене часом
Кажеш: час у мені розшириться, затопить мене, я захлинусь
Кажеш: човне, я тобою до моря попливу, залишивши усі береги
Дивишся вгору, лежачи і кажучи
Зірки заплющуються і розплющуються – тебе заколисуючи
Ти засинаєш, човен підпливає до твоєї голови – що до води найближча
І вливає холод у твій колодязь
Ти спиш, ти стишуєшся, з тебе виходить тепло і сідає у човен
І пливе до теплих, як воно, морів
| Рейтинг | Оцінили |
|---|---|
| 4 | B/B, Данілевич Павло, DAS ICH, Наталі. |
2009-07-06 23:01:49
Ігоре, дивіться так. Відкладемо цю суперечку, що відбулася на моїй і колеги сторінках, в сторону. Щойно перечитала деякі з Ваших творів - вони мені видаються цікавими. Але я б не поспішала акцентувати Вашу творчість до такзваного постмодернізму-. Цікавими, образними, сучасними вони - так, і це дуже добре. Проте само слово постмодерн - воно вже старе понад 50років. Чи не час вже замінити цей термін на більш щось таке відповідне - ну, щось на кшталт "постіндустріалізм" чи як там - бо Ваше органічне (проплетене з рослинністю, природою, стихією), орнаментальне бачення світу більш цьому відповідає.
Давайте домовимося так - не будемо безглуздо чіплятися за "дурнички" і ображати одне одного - справді, поезія і творчість би мала з цим мати прамало чого спільного. Гадаю, краще читати одне одного і висловлювати свої зауваги і враження, ніж ото гризтися невідомо чому і для чого.