Нанизала слова...
Нанизала слова у корону. Почеплю собі на голову.
Ніч скиглить на дні філіжанки кави.
На кінцях пальців воском застигла втома.
Сьогодні я зрозуміла, що навчилася майстерно плювати.
Плювати на себе. На тебе. На всіх.
Голе віття б’ється об порожнє серце. Хрипить залізом вітер.
Та плювала я на тебе. От тільки ніч…
Ніч, мов відьма, варить зілля із моїх розчавлених мрій.
Мороз залітає крізь шибку. Поганий коханець. Пробувала вже.
Очі мають особливість линяти. Були кольору міцно завареного чорного чаю,
Зараз – позеленіли. Таки відьма.
Казали, що вмію зваблювати. Брехали…
Сніг на пелюстках кольорових хризантем.
Невже морози ці квіти не беруть? Чи вони під безсмертних косять?
Забери мене у Чортків. Я ще там не була. А де це?
Вижали сік? З мене чи помаранчів?
Вирізаю сніжинки із шматочків своїх думок.
Сніжинок так багато, що можна викидати у вікно.
І люди повірять, що випав перших сніг.
А діти дістануть із комор лижі і санки. Ліпитимуть сніговиків.
То не сніг – то мої думки помножені на безглуздість існування.
Безпросвітність без світу.
Нанизала слова у вінок. Почеплю тобі на голову.
| Рейтинг | Оцінили |
|---|---|
| 3 | slavchyk, cortes, Аліна Голіната - Слота. |
2009-11-21 20:40:33
таки Олеся