про сонця, суниці і вузькі нори
Ірина Шувалова, 25.03.2005 року
***
Стишено кроки
й навіки придушено біль.
Глипнуто оком в люстерко давно невидюще.
Тільки повзуть голоси – звідусіль, звідусіль,
І наші нори все вужчі
і вужчі
і вужчі.
Влучно поцілило сонце в безодню зіниць.
Кроні спітніли – зашептані маренням божим.
Тіло згортає долоні до сонць і суниць
В болісний знак –
той, що значить “я більше не можу”.
11:12
5.03.03
| Рейтинг | Оцінили |
|---|---|
| 3 | Артур Томський, Алія, Оксана Васьків. |
2005-03-25 04:06:37
№1. Гарноот тільки ненав'язливо-депресивно, а на вулиці ВЕСНА (якщо випадково хтось не зауважив ;) )