цукроваріння
Пульсують скронями верлібри,
Ґвалтує вітер в попіддашшях
Мої пригноблені пориви,
І щастя, як і я, пропаще.
Насип мені в долоні цукру!
Ранкова кава, далі –титри.
Ти знаєш, так багато бруду
Візьми ганчірку й трохи витри
З обличчя повінь сліз і крику
З душі – базарні ціни, вірші.
Награлась, і тепер безлику
Себе віддам. Цвістимуть вишні,
І вітер із твого обличчя
Зриватиме слова без смутку.
Я так хотіла бути ближче…
Підсип мені у сльози цукру!
| Рейтинг | Оцінили |
|---|---|
| 11 | Betty, 121212, Костянтин Боровик, Анастасія, ЮлІ Соломко, den_komysy, Bluebird, jeljka, Мавка Лісова, Настуня R., Фома Пугаляк, The Undertaker, Іринка. |
2010-01-06 20:24:39
Боже, так зворушує... правда! З Різдвом Христовим!