Вірші, що не зацікавлюють своїми назвами

***

Як теплий ліс, як гостра вертикаль,

Як ланка, зв’язка до,

тепер

і після,

Тече дерев співаючий кришталь,

Здійнявши плоть небес на білі вістря.

Осипалося біле й мовчазне,

Розтануло, стремтілося, оджило.

Тепер тепло ніколи не мине

Хворобою у заскорузлих жилах.

Тепер чекати триста літ дощу,

Облизувати землю із долоней.

Я темні гнізда у гіллі мощу,

Де райдуги мене не наздогонять,

Де сняться сни. Такі уже ті сни,

Що страшно ніччю очі розліпити.

А сніг помер. Або наснився сніг.

А нам без нього жити ще і жити.

20:07

16.04.05

***

Дивись на своє небо –

На ньому число Звіра.

Так дітям ходить смішно

По жовтій росі босо.

І небо плаче до тебе:

“Увіруй в мене! Увіруй!”

Твої слова металеві

Складаю в пругкий стосик.

Твої слова металеві,

Твої золоті стріли.

Висмикую із тіла

Криваві якісь дроти.

Мовчать телефони сталеві,

І сиплеться тиша біла.

Себе говорити силую,

Долаю повітря спротив.

Про що? – Ні про що. Знаєш,

Не варто шукать істин.

Од них тільки так боляче,

Од них тільки так млосно…

Дивись на своє небо –

Воно ж бо таке чисте,

І діти сміються, ходячи

По ньому ногами босими.

12:34

25.03.05

***

Зостанься! Осипавши тихе смеркання з-під брів,

Прокотиться місяць, озброєний вигнутим лезом.

Натомлені пальці шовкових холодних вітрів

Обмацують тіло моє методично-тверезо,

Стирають із нього печатки твоїх доторкань,

Зривають лахміття твоїх нерозбірливих дихань.

Вже ставити свічі із темного льоду пора.

Пора дзеркала розвертати плечима на вихід,

Оскільки на скалки розтрощено марево снів,

І мариво вже одступило від краю постелі.

Ти бачив, як рухались зорі. Ти плакав і скнів,

Обдзьобував спогади тиші з високої стелі.

Страшенно окремішний, жасно далекий мені,

Як брила камінна, що містить пульсуюче серце.

Благаю, кийками мене від вогню відженіть,

Кийками колючих, гучних і палаючих терцій,

Народжених горлом сріблястих архангельських труб,

Що танець прозорих тіней опівнічних тривожать.

Не смій мою чашу підносити близько до губ.

Зостанься! Бо я вже ніколи зостаться не зможу.

11:47

18.04.05