На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Одночасно

Ковальчук Вова, 18.01.2010 року



Ми помираємо одночасно

Ми помираємо

Під настирливий сум тротуарів

Під тужливі стогони китів

Котрих люди мають звичку називати потягами

Під навколишню байдужість

Яку заплели стрічками на вазонах

Це ідеальний момент щоб померти

На зло замаскованим поглядам долі

На зло вибитим зубам смерті

Ми знайшли своє райське бомбосховище

В котрому можемо голими вплітатися в інтер’єри

Однострій спалили

А розпізнавальні нашивки позрізували

Одночасно з сьогоденням

Залишаючи візерунки на тілі

Проте нас не хочуть відпускати

Танки навколишнього заполоняють вулиці свідомості

Але ми зможемо дати достойну відповідь

Ти зворушливо виглядатимеш з гранатою і

Так само зворушливо кинемося тримаючись за руки

Під холодну сталь пантери

І вибухи прикрашатимуть

Ці вулиці немов іграшки ялинку

Ми померли одночасно

Читати коментарі (0)
Рейтинг Оцінили Переглянули
6 Нетутешній , Хвилин Каштан , Олеся , BlueBird , den_komysy , Щастя ;). 505
( написати коментар )