**ать-колотіть, такі всі критики нев***

---

їбать-колотіть, такі всі критики нев'їбенні

Славчик, я не супер-пупер поет, мені не набагато більше двадцяти, говорю пусто-порожньо,але думаю треба або показати, як то має бути, або переходити на новий рівень. наприклад, я зараз збираю свою літ. тусівку, бо в інших містах наче норм, а у Вінниці з літ. рухом глухо.

Марино, боюсь навіть шось казати, але в Вінниці є величезне літугруповання, з фестами, слемами і т.д. Це, зокрема, Леонід Борозенцев, Юля Броварна і купа-купа суперкрутого люду. Пошукай їх. Велосипеди не винаходять, на них вже можна їздити. :)

приємно вас знову читати.

про цих людей чувала, але про величезне літугрупування... був у Вінниці один слем (точ, слемчик) за клопотами шановних, сама не була, але з моєї громади люд був, хотів допомогти, але їм вказали на двері, мол молоді зелені, дяді з тьотями самі впораються... про фести і т.д. ну буває щось до днів Європи в Україні і з нагоди нагоди кілька разів на рік, але клопотами вже інших людей. мо, і дійсно, хтось там щось і творить, але якби то було супер-пупер літугруповання, думаю, ми б знали. хоча, знову ж, я запитаю старших, мо вони щось скажуть інше. дякую.

гм...

Юлія...

велечезне літ огрупування то типу зібралось три десятка друзів і почитали один одному віршів..?

ню. З величезним я перестаралась для наголосу. Чесно, не рахувала людей. Але то, шо там активне літжиття, скажімо, звичайно, менш активне, ніж у Львові, але точно активніше, ніж в Луцьку, це стопроцентів.

:)

А стосовно "три десятка і один одному", так останнім часом всі ці зборіща нагадують читання одній і тій самій компанії одних і тих самих віршів :). Хоча, є й винятки (приємні)

ну так так я ж і про то...

приємні вони рідше винятки шкода шо не правила...

я вас вітаю...

вплані того шо маєте якусь ціль...

я ще маю з-пів відра бажання і з-пів мішечка творюг)

тоді ви маєте аж забагато...

успіху...

Цікавий інший факт, що ще два роки назад ми зі-Славчуком провели таку собі "пропаганду добра" коментарями у деприсійних постах. Нічого не очікували, але феноменально люди приєднались до руху і почали щось хороше викладати, цікаве, світле. Усмішки з'явились. Щось обговорювали, висилали лінки, коментували у руслі позитивних емоцій. І місяця не пройшо... "Життя пусте...", "Ти від мене пішла і не хочеться жити" і т.д...

---

Пропозиція - давайте перефарбуємо сайт літклубу в Чорно-рожеві кольори і назвемо Емо-клуб... ?

--- Противага:

Не дослівна вирізка з діалогу Фредерика Бегбедера зі-священником. "Добре. Буду посміхатись, але я не буду щасливий. Я щасливий коли мені погано. Я гублю себе у цьому. Депресія -це мій нормальний стан. І тільки у депресії я щалсливий...". Так вот. Одне діло бути у депресії - інше ж нав'язувати її читачам. Тонка грань між відповідальністю перед собою і іншими.

Перепрошую, щоб не образити людей:

зі-Славуком і Карапетяном.

а Юра Карапетян куди пропав з клубу ?

))) Я не його секратар, але можу припустити, що у чоловіка інші справи окрім Літклубу.

підтримую автора. Досить плакатись.

я правильно розумію - тепер сюди кидати твори про прекрасне життя, травичку і кульбабку?

Якщо у Вас прекрасне життя- так.

Якщо дєрьмове - відкрийте очі і гляньте на хорощі сторони. -так.

Кульбабка і травичка - так, але літом. Зараз зима - тому сніжинки і сніговички.

ок. я і так тут зі шкури пнуся, переконуючи усіх, що треба вірити в щось хороше, або ж творити те хороше своїми руками.

Або головою...

ну в кого вже як)

Бажано щоб голова відповідала за рухи...

---

Насправді - молодець, і добре що підтримала. Світле майбутнє гарантовано.

ні дати відповідь на питання або шлях вирішення...

можна і самоспалення зробити але якшо воно шось змінить в житті людей...

щем пит., а чим, власне ми тоді зараз тут займаємося, як не даємо відповіді на питання або шляхи вирішення?

переважно, тратою часу, хоча я певно помиляюсь...

ну, для мене спілкування з тобою не було "тратою часу", як і усе інше)

навзаєм, але то інша сторона...

ти гадаєш?! думаю, усе, що тут написано вже зіграло свою роль і люди над тим подумали

загалом ідея певно так і звучить...

Пустий твір получився.

не переймайся. люди тренуються. -

знову ж уривки із моїх розмов.

на які у тебе останнім часом, вибач, встає по-моєму.

якщо забрати

"фукака"

мої слова вище, я запитаю, власне:

про що розмова?

Знаєш, я за три роки мого перебування в неті не бачу: Таню-Марію Літвінюк, Камаєва Юру, Скрипника Ігора, Козиренко Машу... всього у списку буде чоловік з 100, це точно. Люди розувірились в якости літератури, декого вже і в жж не існує. Якийсь або літературний вибух має бути, або вже взагалі піпєц. Ми переспівуємо стилі поетів 30-х (якщо вписати сюди По, то взагалі початок 19 ст.) і кричимо, що ми сучасники, рими паскудні (типу леді Че, за яку Короборо хвалився, що які рими прекрасні. Нє, кляузели їй не бракує, але рими в неї не було. то точно. Власне і її немає в менрежі вже - жж свій знищила, лишилася книга). Одного часу пам"ятаєте і я ледь не зникнув (згадайте "Культура на конвеєрі" чи "Серце розчарованого літератора"), але щось спинило. Що ще сказати. Нещодавно передивлявся "Євроформат-2009", у конкурсі я також приймав участь. Якісь невідомі мурмалєти перемогли - знову книгарні поповнилися макулатурою. Блінська стіна результатів не вішає, та й з форуму зрозумів, що то для 20-х. Не спорю, в декого прекрасні верлібри, але ж проза буває лише у зрілішому віці. То факт. Знову не куплятиму такий отстой собі - най тішиться хтось "любий знайомий" Лондоном. Журнали задрали, публікацій купа, подаюся лише на колективні збірки, принаймі до них ще інтерес. А ти питаєш чому депресняк. До речі, Юра Карапетян нахитав усіх щодо конкурсу - то так, яйцями крутими було потрусити щодо Різдва.

я про кризу не заперечую. вона є і не тільки у нас.

але це не значить що від того втрачається якість писання у людей, які то дійсно вміють робити - у наших же письменників.

а от щодо теми форуму - позитив-негатив у текстах - то просто смішно.

Нє, криза то для лохів, а панки і бомжі житимуть!

криза то для пир стерв'ятників насправді, вже не знаю до чого тут панки та бомжі.

А то якось з одним письменником бухав і він таку фігню повів. Криза... То справа політиків, а наша справа виживати. Ти не уловив стьоб, я мав усіх під тою реплікою.

стьоб я вловлюю коли він є.

нє тай то добре шо є палігон для тренування то супер...

а розмова про то шо ізика діє...

що діє?

сорі, фізика*...

сила тяжіння?

разом з законом збереження енергії...

там багато законів.

ти цей закон знаєш?

сподіваюсь шо та...

і яким чином діють вказані нами закони стосовано до теми форуму?

а таким шо якшо я зараз тут шось ригну, то воно нікуда не діниться а обовязково в шось перетвориться...

ти вже ригнув, і це перетворилося у шістдесят* коментарів.

фізика - то круто і цікаво.

заголом та

але тут не про фізику, просто як порівняння...

так фізика ж діє:))

та діє діє...

то ненадовго)

терпи.

ашо її хтось відмінить скоро..?

не хотів створювати проблем перенапруженому мозку, але:

уяви собі (спробуй) як відчуває себе підлога, на яку ригнули, і яку відчищає ціла купа професіоналів, яким за це платять бабло і треба годувати родини.

певною мірою якшо відкинути деякі фактори...

то загалом спочатку підлозі буде супер але потім вона й сама почне ригати...

нє.

пусті кладовки.

забий і припини кайфувати хоча би від сварок.

гм...

хотівби попросити тебе уникати при розмові зі мною якись таких стверджень щодо мене на зразок " кайфувати від сварок або шось там ти ше казав про кінчати" я тебе не знаю ти мене хотівби дотримуватись якоїсь субординації і ніхто не буде ображатись...

а от про пусті кладовки поясни не дуже зрозумів до чого ведеш..?

мені легше сказати вголос що я думаю,

аніж на крису,

закриваючись трикрапкою,

лити лайно на голови всім навколо.

якщо хотів - попроси.

зновуштаки не зрозумів...

гівняно ти всежтаки поступаєш час від часу...

три крапки то не закривання то продовження...

ура.

і шо за ура...

чого радуєшся?

своє.

суті теми не розумію.

якщо є бажання і хочеш роз'яснити - там знизу почни, тому що задовго балакаєм.

Не треба хвилюватись за розвиток літератури.

Просто зараз об'єктивно нема про що писати.

Про любов у сучасному її розумінні все вже написано. Постмодернізм захлинувся, бо як вторинний продукт він на це був приречений.

Потрібна війна або революція! Тоді будуть нові теми.

Можна з цього приводу згадати "серебрянный век" російської поезії - як раз часи першої світової.

Тобто, йде природній розвиток (деградація), на який штучно вплинути майже неможливо.

Що робити?

Свою справу.

даруйте, не можу втриматися... "або злазити з горшка")

супер-пупер.

розвиток йде, але не деградація у вашому розумінні.

"срібний вік" російської поезії співпав із народженням "загубленого покоління" світової літератури, - як на мене, одного з найкращих.

це було після Першої світової, саме так, яка майже співпала за часом із революцією у царській Росії.

Avzhezh. Tvory pro zbocheciv, narkomaniju i t.d. - ce rozvytok.

думаю, наша із вами розмова зайшла не в той бік.

У другій половині XIX століття українська література - соціальна тематика: "Хіба ревуть воли як ясла повні", "Повія", творчість Шевченка, Івана Нечуя-Левицького та інше.

якщо ви звісно, читали і можете уловити, про що йде мова.

Розмова дійсно зайшла не в той бік.

Бо йдеться про сучасну українську літературу.

Річ як раз в тому, що вірші Шевченка цікавіші та актуальніші, ніж твори більшості сучасних літераторів.

зі смаками не сперечаються.

оце вірно підмічено!

в якийсь момент багато що звернуло кудись не туди. я завжди згадую в зв"язку з цією темою уривок з пісеньки Леонарда Коена:

and all the lousy little poets

coming round

tryin' to sound like Charlie Manson

and the white man dancin'

цікавий поет, до речі.

хто саме? Коен чи Чарлі Менсон?))

)

Коен.

шо значить "нема про шо писати"? Життя в вас протікає якось інакше, ніж в усіх людей?

Воно протікає саме як у "всех". І тому нема про що писати.

мушу не погодитися, писати є завжди про що, було б бажання. кажуть, кожна людина особистість і сприймає світ по-своєму (по-дурному), не думаю, що знайдеться кілька людей, які пишуть однаково.

якщо розмірковувати, як ви, то і кіно не варто дивитися, бо воно (незалежно від жанру) все одно закінчиться поцілунком.

Я мав на увазі циклічність розвитку. Періоди, коли "нема про що писати" чергуються з більш плідними періодами.

А сучасне європейське кіно, на відміну від, наприклад, китайського, дійсно тяжко дивитись.

)))

зрозуміло.

тоді промовчу)

сучасне європейське кіно буває "практично голівудське" і інше, над багатьма стрічками є про що думати. ви яке дивитесь?

У китайських, корейських стрічках герої літають, демонструють надприродні можливості. Це, як на мене, символізує здатність людини й далі розвиватися. Фактично, там головне питання: який шлях розвитку обрати? Наприклад, у "Тигр підкрадається..." героїня мусить обирати між коханням та бойовим мистецтвом.

А ось проблематика сучасного європейського кіно мені незрозуміла. Може поясните?

я розумію про шо кажете...

то так чогось згадалось, то так просто ліричний відступ...

ото попала на очі газета якась і там стаття такого собі змісту

один з укр. письменників старшого покоління звернувся до народу з проханням типу не допустити одного з кандидатів до влади, мовляв підтримати іншого...

так ось типу нема про шо обєктивно писати...

алеж бажання писати і творити від того не зникає...

фігня

що ви за позитивісти хренові, америкоси, чи що? 1)робити вигляд, що все так гарно, уникати важливих тем, уникати проблем?

2)ви взагалі знаєте, що сталось би з людством, якби всі ходили радісні і привітні? воно би просто не розвинулося.

радіючи думати не можливо

3)ви колись бачили людину з маніакально-депресивним психозом? в маніакальній стадії вона постійно радісна і будує кучу планів, намагається їх здійснити. а для здорової людини видно, що це не здорово

це одна з переваг депресії - тільки сумуючи людина обдумує сенс існування, що робити далі, це також допомагає відпочити, бо постійний хорожий настрій теж виснажує

в людині все має бути, і сум, і радість, це природньо

інша справа про те, що надихає, дає наснаги діяти

про це писати теж треба вміти

інше питання про те, якість текстів

однаково на літклубі справді тренуються

а те, що теми не веселі, це вже проблема читача, отже він боягуз? може подивитись "Нашу рашу" чи реп послухати

може і різних класиків звинуватимо в темах "зрада, невдале кохання, життєві проблеми, мрак", "маніакально-депресивно-суїциодальності", по ходу більшість шедеврів про це?

більшість позитивістських шедеврів саме про це)

але не ображайтесь.

охолоджуватись дійсно треба вміти.

а чо мені ображатись?

до мене взагалі звертань не було, в мене різні теми, і я не літклуб

просто така манера говорити:)

)))

ви трошка неправильно зрозуміли...

не уникати не втікати а давати вирішення проблеми...

в якій формі може бути вирішення, якесь моралізаторство, порада? насправді проблему треба "перейти", стикнутись з нею обличчям. часто поезія має психотерапевтичний ефект для читача..

ну скажи наприклад як це має бути?

як має бути славчик не знає...

але якшо воно хочаб дає психотерапевтичний (блін яке складне слово) ефект то це вже +... десь про таке і йдеться...

чомусь як пояснення цього весь час на думку спадають твори Винничука...

Психотерапевтичний ефект досягається шляхом вирішення проблеми, а не вислуховування ще однієї тотожної.

залежно в якій формі

для чого по-твоєму групова психотерапія?

складно щось говорити, так як прийдеться викладати цілі томи пояснень

ти напевно зовсім не в гуманітарній сфері працюєш

1) Так. Проблеми потрібно уникати, а не шукати.

2) Друже (подруго?), тут тема не про "щоб усі ходили радісні", а про те, що не потрібно виливати свій душевний бруд на читачів. У них і свого вистачає.

3) Я зажди будую купу планів і намагаюсь їх здійснити. Здебільшого здійснюю, або викидаю як "морально застарівщі". У мене, напевне, маніакально-депресивний психоз.

4) Те що твори деприсивні - це проблема читача? Обдумайте ще раз свою тезу. Ви звунувачуєте свого читача у тому, що він не хоче читати "чорнухи", обзиваєте і робити посилання на його "недалекість".

вибачаюсь, що втрутився.

а які твори депресивні, а які недепресивні?

тобто ви наголошуєте на тому, що 98% всіх Нобелівських лауреатів з літератури, переважна більшість Пулітцерівських лауреатів, Шолохов, Булгаков, Солженіцин, Стус, Леся Українка, ну і просто багато-багато людей - не більше, аніж "писачі чернухи"?

Вах ! Журналіст ?

Спрошу Вам завдання у перекручуванні моїх тез і внесу Ваш глобальний висновок у своє повідомлення.

Депресивні:

Я любіл тєбя, а ты ушла от мэняяя

Вот така ти блядь , я нэнавижу тебяяя...

И всє маі друз'я - ето вєни, рукі, распісание стєни

Ти дєрьмо, а я нє супер ((

ваша теза.

Депресивні:

Я любіл тєбя, а ты ушла от мэняяя

Вот така ти блядь , я нэнавижу тебяяя...

И всє маі друз'я - ето вєни, рукі, распісание стєни

Ти дєрьмо, а я нє супер ((

--------------

Во понесло..)) Продовжуємо...

Не депресивні - це ті, що не мають на меті донести до читача все те, що називають "чорнухою": сум, біль, не щастя...

Айс?

update:

я, напевне, наголошую на тому, що 98% всіх Нобелівських лауреатів з літератури, переважна більшість Пулітцерівських лауреатів, Шолохов, Булгаков, Солженіцин, Стус, Леся Українка, ну і просто багато-багато людей - не більше, аніж "писачі чернухи.

Депресивні:

Я любіл тєбя, а ты ушла от мэняяя

Вот така ти блядь , я нэнавижу тебяяя...

И всє маі друз'я - ето вєни, рукі, распісание стєни

Ти дєрьмо, а я нє супер ((

--------------

Во понесло..)) Продовжуємо...

Не депресивні - це ті, що не мають на меті донести до читача все те, що називають "чорнухою": сум, біль, не щастя...

тобто теза.

тобто ви наголошуєте на тому, що 98% всіх Нобелівських лауреатів з літератури, переважна більшість Пулітцерівських лауреатів, Шолохов, Булгаков, Солженіцин, Стус, Леся Українка, ну і просто багато-багато людей - не більше, аніж "писачі чернухи"?

і відповідь.

щоби чесніше було.

Почитав по літклубу і у цій темі ващі діалоги з користувачами... Вони усі заходять у глухий кут, чи є виключення ? Вибачте.

не бачив кутів.

можливо, ви шукаєте упереджено.

Можливо. Якщо хочете продовжувати діалог - не потрібно робити висновків, які явно не підходять під тематику. Тема форуму настільки поверхова, що тут і думати не потрібно, а коментарі є абсурдною полемікою.

"Лучшее решение из возможных - самое простое. И наоборот."

)

тема безглузда, а якраз у коментарях можна побачити багато цікавих і корисних твержень.

це не висновок а припущення.

А. Чисто індивідуально.

Як на мене, тема - прекрасна.

вона гуманістична, але дуже наївна)

звідси і прекрасне, напевно.

1) найкраже думати про досягнення успіху, а не про уникнення невдачі, себто проблеми. А якщо проблема вже є, тоді не уникати її, а вирішувати. Вирішувати такі тонкощі як проблеми буття, невзаємність, ще щось, одним "пішов-помирився" не вийде. Необхідне переосмислення, провідчування і ін. а тоді вже змінюється поведінка.

2) зневажливо називати чужі переживання "душевним брудом". це свідчить хіба про те, що ви так оцінюєте власні переживання, ви боїтесь, або зневажаєте свою схильність до суму і ін.Але хто сказав що людський сум, відчай, роздратування - це бруд? Не треба тут проектувати на інших свої проблеми;)

3)про плани я щось не зрозуміла, до чого тут? Ці плани дійсно всі необхідні, чи це плани заради планів? Ну, ви наче самі на це відповіли.

4) відколи нормальна, здорова, доросла людина має боятися якимись переживаннями перейнятись. це слабкість. важливіше те, чи вірш красивий, досконалий, глибокий, якщо він "цепляє", перейнятися ним повністю, нічого з тобою не станеться.

Наприклад, людині херово, вона заходить на сайт, а тут якийсь вірш сумний. думаєш - побіжить вішатись? нічого подібного. мільйони слухають блековуху, всякі печальні романси попсові, хто Спліна, хто Radiohead, кожному своє, і від того не забруднюються, а очищуються.

а тема думаю справді неабищо

просто привід поговорити

про Marilin Manson також очистить переживаннями:))

є така штука як катарсис через творчість.

Жанглювання словами.

ух ти, то я жонглювати словами вмію, прикольно

Короче читаю і сцю під себе))))Давайте нам тему попиздіть і Гугл на в поміч...Чи то пак хто кого закида розумними словами...Як по мені чудак все розписав як воно є!І правий він на 100%...

По-моєму, справа не так у тематиці, і не у депресивності.. як у глибині і об'єктивності подачі сюжету чи теми твору.

Чим твори класиків (навіть "депресивні", важкі твори які викликають сльози на очі) так вражають навіть через століття? - мабуть же життєвою правдою, глибиною, "справжністю" зображених трагедій чи життєвих колізій.. коли кажеш "вірю", коли зачіпає найглибші струни. Це відбувається завдяки тому що автор подає картину життя у творі не так як він бачить його в цю мить крізь призму свого тимчасового настрою який завтра мине, а все-таки таким як воно є об'єктивно.. у своїй глибокій суті. А воно - різне, водночас і болюче і гарне. Автор лише може обережно між рядків висвітлити свою оцінку якщо це проза, і повернути читачам під своїм кутом - якщо це вірш.

Лайка, поверхова патетика - так само як і ефектний, здавалося б, стьоб, жаргонізми, емо-окуляри в погляді на світ.. це все вабить (тимчасово) око як стрази у одязі - о, щось нове, ехвектне, цікаве.. але по суті, здрібнює твори по їх суті (як правило).

Звісно, що їм потім (як відмерехтять стрази) бракує глибини щоб стати "срібним віком" - а не тому що тем нових немає.

Теми завжди одні і ті самі - від часів давніх греків, Шекспіра і т.д. ще нічого нового по суті не вигадали. Бо людська природа незмінна.

Резюме: якщо намагатися розширити кут захвату у погляді, бути об'єктивним, поглиблювати а не здрібнювати ту суть яку автор хоче передати (не важливо, по формі чи по сюжету).. то межа між депресивністю і недепресивністю сама по собі звузиться, і проблема "бруду на вуха" відпаде.

p.s. соррі, якщо мимоволі десь повторила слова того Вашого знайомого.

Ай да молодець. таких об'єктивних людей я люблю читати і слухати.

За тобою підуть колись люди, якщо захочеш цього.

..дуже дякую.

Та навіть не "будь ласка", це тобі ярмо. Ти - лідер. Будь лідером. Шукай лідерські сегменти.

Я писав ті строки, що виставив Славчик.