раз треба
Олеся, 08.02.2010 року
Зіжмакані вірші на стелі, на спині.
Хвилюють, дратують. Зажмур свої очі.
І літери трохи від втоми безсилі
Стікають, втікають, неначе пророчі.
Ти думаєш, я отак жити хотіла?
Ти думаєш, вірші оці – кістка в горлі?
Я трохи сумна і чомусь остовпіла.
Дивись мені в очі, настирливий Орлі!
Тупію потрохи і плутаю руки.
Говорю абияк, не хочу за ґрати.
Затихну, із вуст не злітатимуть звуки
Раз треба до віку
Про тебе
Мовчати…
| Рейтинг | Оцінили |
|---|---|
| 3 | den_komysy, Мавка Лісова, Марина Тютюнець. |
2010-02-09 09:44:19
сподобався перший рядок)