На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Фільми як чудо від Еміра Кустуріци (спроба рецензії)

Фома Пугаляк, 23.03.2010 року



…в темному кутку приємної форми пикатий тєлєвізор "Sony" показує смішне і водночас з тим трагічне кіно. Це не Кустуріца, і не Грінуей. Це засідання Верховної Ради.

(Нірвана. Лесь Подерв'янський)

Писати рецензії на геніальні кінокартини – справа невдячна. По-перше, можуть звинуватити в переписуванні чужих думок, адже не так вже й багато мудрих слів можна сказати аматорові про сюжет, який є, як не крути, обмеженим. По-друге, можуть приписати блюзнірство та емоційну черствість. Отож єдиним логічним виходом з такої ситуації є обмежитися в рецензії кількома кінокартинами одного режисера. І при тому зауважити, що сюжети в його творчості не мають кінця і мовби вихоплені з часу. Але про це згодом. Наперед перепрошую тих, кому не сподобається рецензія і, певно, проситиму редактора не писати мого справжнього імені.

Більшість усміхнеться, прочитавши, що намагатимуся вперти в кількадесят рядків усього Кустуріцу (чи майже всього). Тут годиться вмістити ремарку. Свого часу індикатором наявності інтелекту в будь-якого індивіда вважав наявність в його фільмотеці Кустуріци, а чи просто зізнань у любові до його кінематографу. Дещо пізніше зауважив, що фільми Еміра не є інтелектуальними. Насамперед, вони призначені для перегляду тоді, коли хоче відпочити душа. Скажімо, як пояснити логікою польоти чоловіка-ядра у фільмі «Завет» чи риби в «Arizona Dream», уже й не кажучи про інші більш-менш значущі прояви режисерської думки? Його фільми не є життєвою містикою, як, наприклад, у Бергмана чи Фелліні й не є до порівняння з Голлівудськими нашаруваннями та інтерпретаціями фільмів 30-40-х ХХ століття. Це самобутня проза, нетерпима легкість буття Кундери або ж вишукана простота Кортасара. Усі герої фільмів Кустуріци є часткою великого задуму, і навіть найменша дрібниця, яка, втім, може бути лише чуттям, властивим геніальним режисерам, сприймається з неудаваною цікавістю. У картинах Кустуріци відчувається життєва енергія справжніх людей та поступальний рух персонажів у невизначеному напрямку, хоча це не є прикрістю для них. Вони сприймають життя як дань і осмислюють його в суспільно-трагічному («Чорна кішка, Білий Кіт», «Час циганів»), у політично-національному («Андерграунд», «Життя це чудо»), у філософсько-провінційному («Arizona Dream», «Кафе Титанік», «Невістки приходять») контекстах, перемішуючись і створюючи балаган, деяку нетривку суміш, яка, поміж тим, не потребує осмислення, а відчувається на емоційному рівні. І навіть попри такі засоби загравання з глядачем, не почуваєшся обдуреним, адже відчуваєш (чого не можна не побачити нам, українцям, з нашою ментальною схожістю до більшості героїв картин Кустуріци), що режисер залишає місце для глядача у фільмі і не поспішає ставити крапки над «і». Остаточний вердикт тут – талант. Стосується це не лише його режисури, але й тих картин, у яких він значиться під графою «сценарист». Окремим пунктом можна винести добірну когорту акторів, котрі чудово справляються з поставленою перед ними метою – приворожити, відчути історії невигаданими та співчувати сміючись. Гріхом не згадати про всюди присутній гумор, який, мабуть, таки годилося винести в цій рецензії окремим пунктом разом з добірною музикою, котра наче привид в Гамлеті, переслідує усі важливі моменти життя героїв стрічок Кустуріци. Однак ті, хто знає про що я кажу, вибачать мені, що промовчу такі нюанси. А ті, хто не бачив фільмів Кустуріци, негайно дивіться, допоки ніхто не дізнався, що ви не бачили.

Дуже часто Кустуріцу звинувачують у тому, що його герої – нігілісти, і такі стрічки спотворюють дійсність та погано впливають на молодь. Інші вважають, що абсурдні моменти його стрічок занадто осмислені і, дошукуючись проявів Божого Персту, залазять в гру із самим собою, створюючи власну метафізику. Треті й надалі перемивають кістки режисерові, намагаючись довести, що він сама бездарність і популярність йому принесли лише згадані мною метафізики. Однак Емір Кустуріца не поспішає виходити на відпочинок та поміж грою в бенді «The No Smoking Orchestra» обіцяє у 2012 році глядачам новий фільм «Seven Friends of Pancho Villa and the Woman with Six Fingers».

Наостанок варто сказати, що дивує відсутність адекватних українських дубляжів фільмів Кустуріци, попри нескладність перекладу та наявність хороших українських акторів та театральної маси, здатної зробити таку приємність українському глядачеві.

Читати коментарі (5)
Рейтинг Оцінили Переглянули
5 Анастасія , BlueBird , slavchyk , Катерина Ляшевська , silverwolf. 844
( написати коментар )
BlueBird
2010-03-23 19:40:17
більше схоже на огляд, або рецензію у блозі
(відповісти)
Фома Пугаляк
2010-03-24 00:05:36
хз. для мене то взагалі великий прорив написати рецензію //щось про ніщо для сайту У3. // інтелектуальні ігри. хотів спочатку закрутити на інтелекті рецензію. але дійсно виявилося, що Кустуріца не був і не є інтелектуальним кіно.
(відповісти)
BlueBird
2010-03-24 09:10:04
точно, що не інтелектуальне
(відповісти)
Елвін
2010-03-29 10:10:29
зате геніальне :) У своїй простоті
(відповісти)
BlueBird
2010-03-29 10:21:48
теж люблю його фільми і настрій, який вони створюють чекаю новий :)
(відповісти)
( написати коментар )