На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Das Leben der Anderen. Гра в три руки.

Фома Пугаляк, 30.03.2010 року



- Вам загорнути книгу в подарункову обкладинку?

- Ні, вона для мене.

(остання сцена з „Життя інших”)

Das Leben der Anderen (Життя інших) – фільм невипадковий для світової культури. Картина не повинна була з’являтися на початку 90-х, що було б, можливо, більш доцільним для викривання фальшивих сторін комуністичного ладу НДР. Фільм зобов’язаний був з’явитися лише для нового, свіжого покоління глядачів, не зв’язаного путами минулого (яке, як відомо, завжди намагається залишити тільки яскраві сторони існування). І власне це суспільство повинно усвідомити, що саме прийшлося пережити їх дідам та батькам, а тому хоча б намагатися не повторювати помилок минулих поколінь. Автор рецензії, кажучи такі пафосні речі, сам не надто вірить в те, що люди змінюються. Проте фільму, про який йтиме мова варто вірити. І хоча старше покоління навряд вдасться настрашити «заборонами на професію», «на виїзд» чи наявністю сексотів у кінокартині, йому залишається ще дві сюжетні лінії, котрі можуть зацікавити та заінтригувати. Адже у «Житті інших» з початкового пункту розгортаються три сюжетні лінії – любовна, суспільно-трагічна та лінія метаморфоз людини, самоусвідомлення себе. Зрозуміло, всі три дороги, кожна з яких належить одному з головних героїв, насамкінець сплітаються в точку, котру хотілося б бачити позитивнішою, трагічність якої, однак, має на меті висловити думку про те, що людина має право на помилку та вирішення куди їй скеровувати власне життя.

Щодо загального сюжету. Дія відбувається в НДР в 1984 році. Капітан служби безпеки Віслер отримує „замовлення” від міністра культури на драматурга Георга Дреймана. Капітан повинен знайти компромат на Георга, щодо антидержавних заговорів та співпраці з ФРН чи навіть менших злочинів. Дрейман – талановита особа, схильна до співання дифірамбів на честь режиму, водночас людина честі, яка не кидає напризволяще своїх друзів та колег по цеху, котрі вже попали під маховик державної машини. Водночас з’ясовується, що на кохану Дреймана – актрису Крісту-Марію Зіланд кинув оком міністр культури, а отже, він хоче будь-яким способом спекатися від свого конкурента. Усвідомлення цього факту стає для Віслера поворотним моментом і починається повільна й не безболісна трансформація професіонала-розвідника у людину, здатну допомогти і витягнути Дреймана з зашморгу, який йому приготував суперник та поглянути у вічі системі, яка руйнує тисячі життів звичайних громадян. Після самовбивста свого друга Дрейман, вкурвившись, та знайшовши в собі сили та відвагу, починає співпрацювати з колегами-дисидентами, навіть не уявляючи, що за ним ведеться постійне слідкування та нотування всіх його кроків. Він пише статтю про самогубства, спричинені гоніннями митців та звичайних людей держслужбами та співробітників-інформаторів з цивільного населення, яка виходить у популярному журналі в ФРН. Після цього спецслужби проводять допит Крісти-Марії, яка, притиснута до стінки безвихіддю та погрозами ліквідації її як особистості-актриси, признається, що Дрейман таки написав цю статтю. Проте обшук не дає результатів і друкарська машинка, котру, власне, шукають і на котрій драматург написав ненависну статтю, так і залишається не виявленою. Начальник Віслера доходить висновку, що його підлеглий приховав інформацію щодо операції „Ласло” і повторним допитом Крісти-Марії дізнається в якому місці драматург переховує друкарську машинку. Коли ж однак, він знову проводить обшук квартири Дреймана, то нічого не знаходить в тайнику. Водночас, Кріста-Марія, передбачаючи розв’язку операції, та не бажаючи бачити арешт свого коханого вибігає на вулицю, де попадає під вантажівку. На цьому операція „Ласло” завершується і кінцівка фільму переносить глядача у час, коли вже немає Берлінської стіни, й дві держави, розірвані по шву, болісно зростаються в єдине ціле. Саме зараз драматург дізнається про те, що у нього був таємний ангел-охоронець й пише книгу, яку адресує Віслеру, що на той час став через „сприяння” колишнього начальства звичайним листоношем.

20 останніх хвилин фільму можна порівняти з бомбою – вони є настільки напруженими, що важко відірватися від екрану, й хоча, можливо передбачити нехитрий хід сценариста, все ж картина вражає своєю насиченістю та чудовим викладом важких психологічних проблем. Прекрасна гра Ульріха Мює (Віслер) підкуплює своєю лаконічністю та беземоційністю, - це приємно лоскоче нерви та змушує бачити людину холодним кавалком розбитого дзеркала-держави. Протилежний в цьому плані персонаж – Кріста-Марія, яку грає Мартіна Гедек, приворожує емоційною віддачею та відчуттям внутрішньої колізії – у її грі відчувається натхнення та висока віддачу улюбленій справі.

У фільмі є кілька моментів, що у поєднанні з гарно витриманими близькими планами створюють ефект вакууму та є настільки виваженими та точними, що неможливо не здивуватися проникливості та вмінню режисера і оператора передати такі сильні драматичні моменти. Чого, наприклад, варта сцена оголошення зруйнування Берлінської стіни чи гра Георга „Повісті про справжню людину” на фортепіано. Стрічка вчить розуміти Людину, дозволити дарувати одне одному тепло та вибачати другим їх провини та собі - свої хиби.

Узагальнюючи, треба сказати, що стрічка п’янить чудовою грою акторів, тематичним наповненням та присутністю безлічі чудових мізансцен, сухих і кріплених, немов мадера. Флоріан Хенкель фон Доннерсмарк, який є водночас сценаристом стрічки створив неповторне дійство, яке в 2007 році справедливо взяло Оскара, як найкраще іноземне кіно та вибороло ряд інших кінонагород світового масштабу.

Читати коментарі (7)
Рейтинг Оцінили Переглянули
4 Катерина Ляшевська , slavchyk , kuraj , Оленка Бараненко. 910
( написати коментар )
kuraj
2010-03-30 13:45:15
кіна не бачив, але якщо крім цієї обставини) здається що рецензію написано хороше. ну скажімо так, серед 30% найліпших текстів у такому жанрі. тобто - з якого боку оцінювати... якщо як із претензією на мистецтвознавство - то не дуже. але якщо порівнювати з пересічно публікованими текстами такого роду, то дуже ОК.
(відповісти)
Фома Пугаляк
2010-03-30 14:12:44
дякую. якщо б був мистецтвознавцем то не парив би себе узагальненнями, а кілька мудрих фраз вставив, щоб всі офігівали з такої невїпенності)). а фільм варто подивитися - в ньому є щось легке і несвідоме, хоча хз, кому як напевно.
(відповісти)
demo
2010-03-30 14:47:11
дивина та й годі - моя книжка теж називається "Гра в три руки".
(відповісти)
Фома Пугаляк
2010-03-30 14:54:17
ну то перепрошую - може воно прилізло від вас))). назва прийшла якби нізвідки, а отже цілком ймовірно від вас)). якщо це вам завадить - зміню.
(відповісти)
demo
2010-03-30 14:56:35
ну як сказати, чи завадить...)))) воно ж органічно моє))))
(відповісти)
Фома Пугаляк
2010-03-30 14:57:43
ну то зайва реклама хай буде вам на користь більше ніж мені)))).
(відповісти)
Оленка Бараненко
2011-06-10 19:03:18

Прочитала. Захотілось подивитись фільм. Подивилась. Дуже вартісний. Дякую.

P.S. Хто ще захоче переглянути: http://nextfilm.org.ua/films/3/585-zhittya-nshih.html

(відповісти)
( написати коментар )