На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

АБГД

Фома Пугаляк, 24.04.2010 року



Ось навмисне підвищуєш голос, щоб почули твоє однозначне звертання до них двоє знайомих, що на відстані метра від тебе, так само стоячи, в цю пізню пору їдуть додому, хто зна, останнім рейсом маршрутки. Але де там, занадто багато честі простягнути руку, привітатися, запитати як там що там, хоч, звичайно, це не більше ніж обряд. Простіше проігнорувати, надалі мовчати, втупившись в вікно. Й тебе вкурвлює. Гадаєш, гаразд, я дарма три роки вітався з тобою, перепитував те ж, чого зараз сам очікую від цієї зустрічі за і на п’ять років. Добре, мені не потрібно від тебе десятихвилинної розмови про дещо, котре перше навернеться на думку й буде відповідати умовам „тебе не чіпає, мені до сраки, бувай”. І тут моментом у думках покручується промова. Ти кажеш друзяці з котрим їдеш і, підсміюючись, балакаєш про всіляке, щоб якось згаяти час – „старий, знаєш що я найбільше ненавиджу, ну окрім фруктових салатів?”. Не дочекавшись відповіді продовжуєш: „коли людина рветься наполовину”. Коли ламається місток, що з’єднує теперішнє з юністю. Одночасно рветься нитка з дитинством і така людина не здатна бачити краси в простих, щоденних речах. Рутина, рутина курва мать її була. Вона гадає, що хтось позбавив її почуттів та зліпив з неї дешевою глиною зовсім іншу, гіршу особу, підмінив механізми, що керують почуттями. Прикольно звинувачувати когось в таких діях. Приходити кожного вечора додому і заливатися чимось по вінця, щоб забутися, втупитися в нікуди, конати всередині від майже зрозумілого і передбачуваного завтра. Відчувати, що тебе обділили і віддалювати від себе думку, що нахрін ти комусь потрібен зі своїми. Зі всіма своїми... І знаєш що найгірше, друже, що ніхто не скаже здоров, не пробудить в тобі такі потрібні для спокою спогади, не втрутиться в твою круговерть. Мені чомусь сумно про це говорити, старий. Подібні люди навіть після отаких промов вважатимуть тебе гівнюком і надалі будуть переконувати себе в спроможності обшахрувати ту частину єства, що агонізує кілька років. Але ж, думаєш, ти б їм всунув, тим курвим синам і виходиш з маршрутки, надіючись що колись тебе врешті прорве на щирість. Йдете, жартуючи, додому через магазини і опісля вибиваєш на моніторі свою пивну тугу, гадаючи що, як не як, тим сучим дітям знов заканало.

Читати коментарі (1)
Рейтинг Оцінили Переглянули
5 BlueBird , Катерина Ляшевська , Грета Едель Вейс Лiлл , slavchyk , Микола Ільків-Свидницький. 786
( написати коментар )
Грета Едель Вейс Лiлл
2010-04-24 17:49:44
Думки, подумки...
(відповісти)
( написати коментар )