На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Колгосп «Дармограй»

Фома Пугаляк, 12.08.2010 року



- Нє, малий, там всьо було жоще, - сказав вуйко Коля. Зробив паузу, вказав на залишену пляшку пива, яку підняв з землі. Я відмахнув рукою, - не буду. Відпив звідти і закашлявся. Довелося вдарити його кілька разів по шиї, щоб старий не захлиснувся.

- Бичок якась зараза туда кинула, - сказав, спльовуючи вбік, - пиво з бичками, - скаламбурив і продовжив, - там могли запросто застрілити і потім докажи шо не верблюд.

- А де плавали? – запитав я. Мова йшла про його службу на флоті ще за часів Союзу.

- Та де плавали, куда сказали туда гребли, - відтяв старий. Припаливши кавалок сигарети, яку витягнув з пачки, поважно сплюнув і, зробивши якийсь незрозумілий жест рукою, мовив:

- В Червоному морі були, напрімєр…

Не люблю таких розлогих беззмістовних зречень, тому щоб надати форму бесіді намагаюся зачепитися за якесь слово:

- А чого його називают Червоне?

- Та звідки я знаю. Червоне море, червоний флот, один хир не поймеш відки назва.

Настала пауза і я перевів погляд на заклад перед нами, який мав виконувати функцію нічного клубу на краю цього містечка. Коли я проїздив поряд з ним то вирішив зупинитися, сісти збоку і втикати, допоки не набридне, потім продовжити дорогу. Власне тут, на лавці метрів сто від нічного клубу, що зараз ввечері світився гірляндами тераси та приваблював недбало підібраною поп-музикою, до мене підійшов припалити цей чолов’яга бомжуватого вигляду. Подумав, що він сторож і зараз почне випитувати що я тут роблю і так далі, як то буває в сторожів. Але дядько не поспішав йти собі кудись, як виявилося, він сам тут вечорами просиджує і спостерігає, того законно має право сидіти на лавці біля мене. Вже півгодини після пауз в розмові старий видає якісь спостереження, короткі фрази і це скидається на бесіду між добре знайомими людьми, які давно не бачилися, проте насправді не мають чого сказати одне одному, того так перегукуються, як папуаси на охоті.

- О диви яка ляля, - Коля вказав пальцем на фігуру дівчини, яка ввійшла на притемнену терасу випалити слімку. Скоріш за все слімку, - подумав я вголос.

- Шо?

- Ну, тонку сигарету буде палити ваша ляля.

- Ясний пень шо тонку, баби ниньче подуріли, - підсумував старий.

Подуріли, подумалося, хіба вони могли не подуріти? За три хвилини старий жбурнув пляшку в кущі відцвілих мініатюрних троянд і випалив, показуючи на трав’яну клумбу, краями засаджену високими квітами, що зараз солодкувато просмерджували навколишній простір:

- Отут би їм поставити фонтан.

- Нашо?

- Ну ти даєш, малий. Нашо. Шоби клієнти приходили і сідали з дівками. Романтика знаєш яка? Ну і підсвітити збоку.

- А фонтан у вигляді чого?

- У вигляді курки, - механічно засміявся Вуйко Коля.

Не давши мені можливості вдуматися, старий почав розповідати:

- Тут колись була птахоферма там де зараз пиячать ті оферми. Ну а якшо говорити точніше – птахообробний комбінат від колгоспу «Нова Волна», ну його люди поміж себе називали «Дармограй», бо голова колгоспу грав на трубі, коли приходив на роботу, а в нього кури здихали як воші від дусту. Ну не шипко моцний був начальник. Казали, його потім рояльом забило ві Львові. А агронома вовки зіли в Бібирці, файний хлоп був, як геца, правда казали він кози їбе, але я в то ніколи вірити не хочу. Ну а я ту робив на «Газоні» пісєт першому, возив туші.

Запала пауза, старий явно починав з’їжджати на мемуари. Саме того я чекав – послухати і на тій гарній ноті попрощатися, всістися на свій скутер і продовжити дорогу. Микола припалив від мого «Честера» свою файку і, сплюнувши вбік, продовжив:

- Ту є нездале місце, старі люди казали шо ту був колись жидівський цвинтар і якась жидівка хтіла в девіностому викупити шоби відновити пам’ятники і всьо таке, але не дали. Хоть я би певно продав якби було моє – нездале місце, сам знаєш як воно є – на перехресті тутка кожного року небіжчик…

- Чий скутер? – заволав хтось біля брами, вигулькнувши з вікна автомобіля.

- Мій, - крикнув я, встав, поплескав вуйка Миколу по плечі, вибачаючись, що перебив його розповідь і пішов в напрямку, звідки світили фари «Ниви».

Коли підійшов, то зрозумів, що кричав сторож, який вже вийшов з чергової машини і зараз одягав свою куртку з нашивкою.

- Забирай скутер, начальник забороняє щоби тут яка-небудь техніка стояла, - он там припаркуй, - вказав він на місце біля перехрестя, де стояло декілька автомобілів. Не обіжайся, такі правила.

- Я зараз, - відповів, - маю ше попрощатися з тим дядьком.

- Ну ти бля смішний, - сказав сторож, - то ж німий Микола, нашо йому твої прощання?

- Чого німий? - запитав я, - криво всміхаючись, так, ніби не зрозумів дуже дотепного жарту.

- Та в серпні вісімдесятого в курятнику був великий пожар, його жінка тут працювала. Казали баби, які були на розборі, шо тоді курка запіяла перед тим. Шо люду погибло… - помахав він головою. - Так він заскочив туда в вогонь і витягнув свою Стефку. Правда померла від опіків на чотирнадцятий день, не витримала, бідолаха. Вот він відтоді і став німий.

- Розумію… - відповів я, напустивши похмурого вигляду на себе.

Тоді махнув рукою сторожеві, мовляв, все одно треба попрощатися і швидко підійшов до старого. Сказав:

- Ну всьо, будьте здорові.

- Їдь здоровий, - тихо проказав старий.

Сторож стояв і оглядав мій скутер, коли я підійшов, надягаючи шлем.

- Во дивись, вже веде за клуб, - відірвавши погляд від мого «мото» і вказавши пальцем на пару, що заходила в темінь за нічний клуб, сказав, - і чого туда веде? Ше чого доброго баба собі лотерейку простудить, - підсміхнувся він.

Завести з першого разу не вдалося, того поставив скутер на підніжку і копнув з ноги. Той весело крякаючи врешті запхинькотів, я подав руку сторожеві, побажав гарного вечора. Той відповів тим же, всміхнувся і запитав:

- А дівчина твоя де?

- По дорозі щось підчеплю, - засміявся я і вирулив в дорогу.

Читати коментарі (2)
Рейтинг Оцінили Переглянули
9 Іван , velvet , Грета Едель Вейс Лiлл , slavchyk , туман , lvivgirl , Капелюшниця , Bro. BlocKHeaD , L. Прєкрасний , Наталка Янушевич , insulttoinjure. 856
( написати коментар )
Капелюшниця
2010-08-12 17:54:20
Ну подобається мені як Ви пишете. Просто, колоритно і наситчено.
(відповісти)
slavchyk
2010-08-13 09:49:51
гм... гуд... вері гуд...
(відповісти)
( написати коментар )