Про бога - випадкова підбірка

Молитва PJ

Навчи мене не пить води у глеках,

Вона на колір має присмак смерті.

Прицвяшений до неба, ти – далекий,

А рани, мов колодязі, відверті.

Але перетвори вино на воду,

Підсипавши сухі вуглинки крові.

До неба ти прицвяшений на подив

Стотисячам століть чужих історій.

Ти – син найбез’язикішого бога.

Ростуть стигмати – на долонях квіти.

Вони кидають дротики навздогад

В надії твоє серце зачепити,

Та ти не маєш серця, ти далекий.

Залізні, та крихкі твої закони.

Навчи мене не пить води у глеках,

Вона на смак така якась червона.

12:25

15.06.05

Te Deum

(диптих)

1.

Крізь болю високочастотність

Обмацую пальцями сутність –

Високу твою пустотність,

Безмежну твою відсутність.

Крізь дотик валюсь у докір,

Крізь досвід валюсь у здогад.

Ловити тіней – доки?

За іменем – ніц Бога.

Крізь сто покривал таїн

Мовчить золотий череп.

Ми руки у кров збиваєм

Об горді твої двері.

Об біле твоє тіло,

Емалями сліз вкрите,

На крилах своїх милиць

Мурую сліпі молитви.

Руйную свою віру

Об маски облич твоїх.

В шаленстві цього виру

Мене і тебе – двоє.

Та – чуєш? – згниють ряси,

Зітліють в землі кості.

В бісовстві цього часу

Мені – і мене досить.

2.

Ти – мертві мої квіти,

Ти – вічне моє коло.

В проклятті цього світу

Подай мені свій голос.

Подай, як сліпу руку,

Як звістку страшну зрячу.

Я хочу тебе чути,

Я хочу тебе бачить.

Я хочу в твою тишу,

Я хочу в тобі сліпнуть.

І тицяюся лише

В обличчя твої срібні.

В таємні твої жести,

В твої дзеркала мертві,

Що хочуть мене – зжерти,

Що зичать мені – смерті,

Що більші за мій погляд,

Що глибші за мій острах,

В тенета мене ловлять,

В обіймах мене носять.

Я хрипну, я вже терпну,

Ковтаю глевку вату.

У цій галереї мертвих

Я мушу тебе знати.

Плоть янгола – плоть звіра,

Та сама сумна отрута.

Десь – глибше за всю віру –

Я мушу в тобі бути.

09:19

15.08.05

Яблучний Спас

моїй осені

Люди ідуть із церкви,

Люди бачили Бога.

Десь догоряє цигарка –

Попіл летить під ноги.

Падає рясно вітер

В наші слова лукаві,

Ходять яблучні боки

В кошиках золотавих.

Ходять солодкі душі

Хвилями, наче тісто.

Скоро вони достигнуть,

Скоро їх мусять з’їсти.

А тут – тільки я і небо,

І більше, крім нас, нікого.

А люди ідуть із церкви.

Люди бачили Бога.

12:37

19.08.05