На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Лотос 3711558

Фома Пугаляк, 08.12.2010 року



- Отож, панове і панянки, - сказав шеф, проводячи поглядом за годинниковою стрілкою весь наш чималий колектив, - давайте по-порядку і будемо робити висновки.

Мені хотілося спати і оте «по-порядку» значило, що прийдеться виступати десь через півтори години, коли вщухнуть бесіди про моральність нашої роботи та закриють писки делегати від «всесвітньої мережі дослідження перспектив роботобудування».

- Першим, - зробив шеф паузу і задля коректності поглянув в свій розпорядок, ніби то було всім невідомо хто перший, - доповідатиме відділ статистики.

Джек, встав, потягнув на собі піджак, одягання якого видно приносило йому страшенний дискомфорт і підійшов до стенду з листками паперу, зшитими, як було помітно з коричнюватих ореолів навколо дірок, старомодним степлером.

- Насправді нічого з останнього семінару не змінилося, - почав він впевнено і дещо втомлено, - 10 відсотків продажу - дитячі та навчальні заклади, 10 – наукові установи, 10 – експорт – очевидно китайські офшори, 30 – звичайний покупець та торгово-промислові корпорації, 40 – старі діви.

Старі діви – абстрактне поняття, яке використовують всередині корпорації. І допоки Джек деталізує відсотки серед наших постійних замовників по списку CPI, дозволю собі запустити руки в тепле багно історії, щоб пояснити читачеві про що ж йде мова. Почалося все, як часто буває, з дурного жарту. Коли нашою корпорацією було винайдено першу настільну модель «Лотоса», а саме таку собі окасту коробку розміром 40 на 50 на 30 центиметрів з руками-щипцями, то перший директор, настільки вражений силою думки розробників та навченим робити прості дії голосом та розрізняти предмети роботом, сказав – його треба обов’язково зробити антропоморфним. Розробники передбачили таку дурість і навчили прототип реагувати на такі слова – «лотос» щиро заплескав шипцями і вигукнув «yeeees!», що остаточно перебачило його майбутню форму – чоловікоподібного андроїда ростом з першого директора. Це був початок ери і кінець моральності, як його охрестили згодом представники «всесвітньої мережі дослідження перспектив роботобудування». І все би може нічого, якщо б не наступний жарт – на другому офіційному семінарі нашої корпорації, що відбувся шість років тому, керівник відділу розробки антропоморфних норм пожартував, (для розрядки ситуації, звичайно), що треба би роботові, який до слова, вже дійсно отримав кодову назву «ЛОТОС», прикрутити пісюна. Директор на сміх всім погодився. Невідомо чим чи ким він керувався при виборі розмірів, але завдяки його легкій руці порнографія поповнилася ще одним сталим виразом – «8 inch». Таким чином в корпорації з’явився термін «старі діви» - себто покупці, які використовували наших «лотосів» в якості сексуальних рабів. Забігаючи наперед можу сказати, що згодом дві підпорядковані нам фірми з навчання роботів було звинувачено в навмисному навчанні роботів камасутри під замовлення і остаточно викинуто з ринку. Коли за рік статистика вийшла наверх (треба сказати – трохи запізно), то було прийнято рішення відірвати «лотосам» те блудне тіло, що грішило. Так і зробили. Але ринок не тітка – від кібернетичного обрізання шаленими темпами впали продажі. Відділ статистики пояснив це не так дійсним бажанням «старих дів» мати невтомних коханців, як самим фактом реклами – роботів купували хоча б для того, щоб подивитися – а що ж воно таке. Словом, так чи інакше, але пісюни їм було пришито назад.

- Відсотковий контингент «психічних» 8 цілих 9 десятих проміле, - сказав Джек і згорнув свої папери.

Проміле… Людина бажаючи переконати себе в правоті зазвичай користується здрібненнями. «Психічні» - це ті роботи, які пройшли погану підготовку. Виховання, скажімо так. Це вбивці, хами, екземпляри вражені пошестю «noname» (всі різновиди вірусних інструкцій – навмисних та випадкових) та заводський брак. Казати, що «лотоси» це абсолютне зло чи, навпаки, добро означає однобоко дивитися на проблематику. Адже людина сама виховує свого робота, вчить його згідно простих інструкцій так/ні та системи розпізнавання виконувати ті чи інші дії. Спочатку здавалося, що будь-яка особа може вивчити свого дибільного робота до рівня чотирирічної дитини. Згодом виявилося, що зло вміє проникати навіть в нові технології. Якщо побороти роботів-вбивць та садистів методами тонкого програмування заборон певних дій (т.зв. «конституцій», розроблених на всесвітніх з’їздах роботобудування) якось вдалося, то з хамовитими та тупими роботами нема спасу. Того, власне, почали як гриби на Купала, нізвідки з’являтися фірми по вихованню роботів та контори кібернетичного віддаленого контролю та навчання. Воно би також нічого, однак, йдучи за звуком бойового рогу ринку, дуже часто серед персоналу таких фірм знаходилися люди з халатним відношенням до справи, та й чого брехати, відверті шкідники. Звідси і пожежі та потопи в будинках, і псування матеріальних цінностей, і вбивства тварин, і приблудні андроїди на вулицях, які загубили господаря, та й зрештою, ненависний мені роботоврестлінг. Такий от культурно-технічний регрес. В певний момент керівництву здавалося, що корпорація зможе виконати партію роботів під будь-якого замовника, але це виявилося не під силу ні нам, ні жодній з корпорацій-клонів – занадто високі вимоги та специфічні характери «лотосів» потрібні людям. Того, на сімнадцятому семінарі було прийнято рішення пустити все на воду і дивитися, що з того буде – прислухатися до ринку, шукати швидкі та ефективні рішення, а не намагатися керувати його руслом. І саме тому ми змушені сидіти тут і вислуховувати нецікаві звітності, маючи надію, що хтось кине пару цікавих та перспективних ідей. А я? А що я – інженер-програміст другого розряду, автор 313 моторних та 32 розпізнавальних затверджених інструкцій для «лотосів».

В кишені завовтузився телефон. Я, ґречно вклонившись доповідачеві з відділу контролю систем навчання, вийшов на коридор.

- Так, - сказав я дружині, яка на тому боці ефіру схлипувала.

- Я так більше не можу… - проревіла вона.

- Що він того разу витворив? - запитав я спокійно, перебиваючи навмисно, аби не вислуховувати лишнє.

- Здирає всі квітики та кайомки на фамільних фарфорових тарілках, поки миє посуд, моя мама заходила в гості, ми пили чай, їли…- проревіла вона ще голосніше, заходячись плачем.

- Дай йому трубку, - попросив я і потер чоло, посміхаючись.

Почулося шарудіння.

- Лотос?

- Yeah, - проговорив він голосом Бі Бі Кінга з того боку.

- Три сім один один п’ять п’ять вісім. Вимкнення.

З трубки почувся специфічний писк, звук розбитої тарілки і за хвилю дружина, вже трохи заспокоївшись, запитала:

- Ти коли будеш?

- Трохи пізніше, в нас семінар. Приготуй мені чогось прикольного. Добре? – відверто всміхнувся я.

- Добре, - сказала вона, радіючи, що цього разу готуватиме сама.

Вимкнувши телефон, почвалав до дверей. Десь за пів години мала бути моя доповідь.

Читати коментарі (3)
Рейтинг Оцінили Переглянули
8 slavchyk , Андрій Voron , Анастасія , Катерина Ляшевська , Оксана Лепак , Nozomi Sarytobi , Роман Миронов , Микола Ф. , _ , insulttoinjure. 963
( написати коментар )
Андрій Voron
2010-12-09 15:51:07

Прикольно. Таке собі приємне ретро з мотивами фантастики часів Лема

(відповісти)
Фома Пугаляк
2010-12-09 17:14:24

дякую. в якомусь такому стилі і хотілося написати)

(відповісти)
_
2013-04-14 23:46:05

Цікаво. Почитаю щось іще.

(відповісти)
( написати коментар )