На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Їй Богу, не брешу. (ненормативна лексика).

Микола Нечета, 14.02.2011 року



Все почалось банально і просто. Приїхала до мене і моєї подруги погостювати 18-річна двоюрідна сестра. Звісно ж не моя, бо то була б вже геть інша історія про інцест і все таке, може комусь і цікаве, але не про мене. Куди подіти дівчинку, якщо постіль хоч дуже велика, але ж одна? Дєлать нєчєго, уложили ми гостью між нами та й самі полягали спатоньки. Може кому б і спалось, а мені какось не дуже, коли поруч під тонкою шовковою ночнушкою таке сочне апетитне туге дівоче тіло сонно щось бурмоче і кліпає віями. Уж і не знаю напевне, чи спала моя подруга, але моя неслухняна рука ніби сама собою опинилась на тугих дівочих персах. Мала плутовка виявилось не спала, бо потроху відштовхнула мою руку. Що то за козак, що на кобилі не втримався?! Я вже впевненіше взяв кізочку за рога, і та лише прижала ще міцніше мою ладонь до настобурченого соска. Тут вже козаку стало не до сміху, бо лишилось ще тільки разбодити подругу і вкінець "спалитися". Я рішуче відібрав у малої розпусниці свою руку і невдовзі захропів.

Як би там воно не було, на ранок я і не згадав би цієї дурнуватої пригоди, якби вона не отримала далі свого продовження. Поїхали ми з подругою до її батьків, аж гульк приїздить і сестриця. І так їй раптом закортіло піти подивитись місто. Ну, звісно, родакі не хотіли відповідати за чуже "дитя", відпускаючи її саму на гульки, що примусили мене піти з нею, щоб хлопці не чіплялись. А, чіплятись, погодьтесь зі мною, таки було до чого. Коли спєла 18-ти річна дівка в мініюбці, що геть нічого не прикриває, а наливні перса ніби рвуть тоненьку, майже прозору маєчку.

Чи то мені прогулянка красивим містом не задалася, чи дещо інше було на умі у моєї підопічної, але тягло її нестримно не до архітектурних красот незнайомого міста, а зовсім в інший бік. Щось мені підказує, мої любі читачі, що дехто з вас вже здогадується куди так влєкло наші окаянні тіла. Та, не будемо торопіть наше повєствованіє. Кінець кінцем (який каламбур), опинилися ми в парку біля річки на тінистій скамьє, де моя спокусниця прийнялася мене цілувати. Якому мужику не буде лестити, що його цілує юна красуня? Гаразд. Буду ізбегать надалі риторичних запитань. Ось тільки питання раптом "встало" (знов каламбур) нєшутошноє. Що робити з оскаженілою целкою?! Дівка молода, спортивна, як налівная ягодка, тягне тебе до кущів майже силоміць! Я звісно не слабкий, але ж і не "железний". Моя головка потрапила у когнітивний діссонанс з почуттям долга в голові. Коротше кажучи, ми чуть не побилися з оскаженілою пиздою і додому повертались мовчки.

Може ця історія і не зацікавила б нікого, якби не отримала несподіванного продовження, а я так гречно не розповів його Вам. Пройшов якийсь час. Не те щоб пройшов повз, як проминають вулицею незнайомці, а так плив собі течією ріки буття. Це я навмисно тягну час, щоб роздратувати Вашу цікавість. Наша героїня знайшла таки пригоду на свою п*яту точку. Може і жорстоко так говорити, але на весіллі подруги її затягнув у автобус знайомий хлопець, до якого вона нічого не відчувала, і скориставшись випитим шампанським, зробив насильно з нею те, чого вона так палко бажала, ось тільки бажала зі мною. Не дуже розумію, а по правді, навіть з презирством відношусь до дівчат, що вибачають насилля з боку тих, з ким знайомі вже довгий час. Гидко це і неправільно, але статистика річ невмолима. Таких дівчат багато. Звісно, нічого не склалося у неї з тим покидьком, та зараз не про те. Так вже розпорядилась доля, що повів я навесні пастись кізочок до яру. Спускаюся згори, а скажені тварюки Зорька і Марта так і норовлять піддати мене під зад своїми ріжками, щоб я побіг навипередки з ними вниз до яру. Лежу я собі на зеленій травичці примружуючись, наче кіт на моїй аватарі. А навкруги буяє природа і не безплідна сакура, а справжнісінька трохи здичавіла вишня, що ніби кущі розрослася галявиною і зводить мене з розуму білою заметіллю пелюсток і пянющим ароматом. І хто б ви думали іде до мене в цю мить з віночком з жовтих кульбаб на довгих дівочих косах? Та звісно ж вона, наша героїня, молода і всевладна ніби сама Весна. Ну що робити козаку, якщо все проти нього? Непереможна дівоча краса з колишнім нерозділеним коханням, співчуття до так і не отриманної дівчам насолоди. Чи сама вона зкинула трусики, чи й не одягала їх, але мій член ніби сам собою опинився між дівочих ніг. Ось тільки вперти його куди слід виявилося не так вже й легко. Чи в того бовдура, що їбав її до мене була ліліпуцька пуцька, чи вона йому більше і не давала після того насилля. Чи геть позаросло все після тієї дефлорації, як інколи буває, якщо не повторити трах а гімен бронебійний. Та й звідки навчитись дівці гарно розставляти ноги, чи може то сказався первісний переляк від пережитого насилля. Коротше кажучи, я як міг ніжно лікував її своєю любов*ю, а вуаєрист вітер обсипав наші дупи духмяними пелюстками білих квітів вишні.

Додому йти було трохи соромно, і ноги сами підкошувались від бушуючих в голові ендорфінів, как буває після першого сексу з кохаючою тебе до безтями молодою дівчиною.

Після обіду я раптом вирішив, що не завадило б вибачитись перед дівчам за потужний чоловічий трах, який може сподобався лише мені. Як можна вимагати від недосвідченої дівки, щоб їй сподобалось спершого як її топче хоч ніжно, та вперто, не по-детскі міцний єлдак. В сусідній кімнаті на другому поверсі котеджу дивився телевізор батько моєї подруги, і я, не бажаючи бути поміченим прослизнув мімо нього до зали де бєзмятежно розкидавши по подушці волоси, а пружне молоде тіло по дивану чутко спала моя вранішня спокусниця. Я невольно залюбовался телом, яке я так нестримно стискав ще кілька годин тому і моя рука ніжно поволі проникла під мереживо ночної сорочки на її грудях. Якщо ви ніколи не кохали самі і ніхто не кохав вас, то вам не зрозуміти тої непередаванної магії щасливого пробудження від доторку коханої людини. Повіки ще приспущені, але тиха хвиля задоволенної ніжності підіймається десь знизу живота і нестримно охоплює щасливим бажанням все тіло. Я ніжно приклав пальця до її вуст, стримуючи від зайвих слів, що були б недоречні в цю мить. Показав їй жестом, що вести себе треба тихо, щоб не почув батько в сусідній кімнаті. Потім рвучко і ніжно схопив її за талію і сповнений звірячою хіттю, ніби пір*їнку перевернув її і з усієї дурі впер їй по самі помідори. Ось тут вже дівча справді відчуло що таке справжня насолода! Тримаючи її за цицьки я пер її по-собачому, намагаючись не ревіти від насолоди тугим дівочим тілом. А та лише підмахувала мені щепочучи ніби п*яна: Тільки не зроби мене мамою, коханий...

Чи то страх, що зараз батько моєї подруги встане з кроваті щось почувши, і тоді може статись катастрофа, чи той єкстрім неможливості навіть застонати від задоволення, придавав нашому сексу бєшеную лють. Мені навіть здавалось інколи, що батя не може не чути нашої скаженої єблі, але розуміє, що якщо зайде до нас, то що потім мусить казати дочці (моїй подрузі).

Читати коментарі (33)
Рейтинг Оцінили Переглянули
12 killed by feelings , Лінза Лупа , Ігор Стожар , Nayjest , Аріадна , Роман Кузьменко , Ніна Ковч , хмільна , 1213e , Mr. Grey , Роман Миронов , Eva. 1544
( написати коментар )
masha
2011-02-14 17:06:52

хм...жесть...та чесно кажучи дещо навіть збуджує..)

(відповісти)
Микола Нечета
2011-02-14 17:09:40

Єто фсё для вас, дефочкі. Любой капріз...

(відповісти)
killed by feelings
2011-02-14 18:35:37

ну-ну..)

(відповісти)
Микола Нечета
2011-02-14 20:47:47

Зізнаюсь щиро. Так швидко писати щось мені ще не доводилось. Навіть пропущені деякі слова, бо хотілося правдиво передати свої справжні відчуття до тієї дівчини. Не зловживаючи механістичністю передачі статєвих стосунків, бо мене вже встигли звинуватити в порнографічності, щоправда не туточки. І де жінка могла угледіти якесь смакування суто механістичних, чи занадто відвертих подробиць, цього я так і не зрозумів? Ненавиджу виправдовуватись за те, чого не робив, через виникаюче відчуття все ж якоїсь провини. Та нема її і баста. Або писати продовження, намагаючись пояснити свої мотиви, життя ж не скінчилося тим даблтрахом.

 Стосунки з молодими дівчатами завжди залишають зрілого чоловіка невдоволеним, бо не може малолетка зрозуміти Набоківської гамми почуттів до німфетки, не розуміє ні влади своєї ніжної шкіри. неповторного запаху, згадаймо "Парфумер", гнучкої дитяче-неповороткої пластики, внутрішнього сорому, переможенного бажанням Щастя! Декому допомагає трошки алкоголю послати до біса всі мамини настанови і виключивши гальма поринути у вир розпусної насолоди. Іних же не вилікує і вібратор з теплим душем, бо їх оргазм сховався не в околицях клітору, а втік до Хвінського кордону.

 

(відповісти)
jUlee SoLoMko
2011-02-15 22:57:01

видавай книги)!

зараз модно писати таке)!

 

(відповісти)
Микола Нечета
2011-02-16 10:21:42

А якби я написав що після довгої прелюдії я намастив пальця кремом і повільно і ніжно ввів його сами здогадайтесь куди. Якби розповів, як урізноманітнював фрікції пхаючи "велетня" по черзі в різні боки, а потім робив два маленьких неглубоких руха, а третім пронзав до серця. Чи дав їй свого вказівного пальця і примусив пестити свою "кицьку", вивчаючи, як і де саме їй приємно, тоді Ви вважали б мене розпусником?

(відповісти)
Оленка Бараненко
2011-04-29 14:54:20

А ти таки хочеш, щоб тебе вважали розпусником ;)

 

Як там Маша писала "дещо навіть збуджує". Сленг трохи часом відволікає і деякі окремі слова. Якось більше прутень смакує ніж член, розумієш. Але це суто моя суб'єктивна думка.

Начиталась я сьогодні... З голови ніяк не вилізе асоціація з Винничуковими "Весняними іграми у осінніх садах"...

(відповісти)
Микола Нечета
2011-04-29 15:50:12

У жодному разі, люба Оленко. Я вже навіть шкодую за своєю нестриманістю. Винничуков не читав і бажаня не маю. хоча, якщо рекомендуєте...

(відповісти)
Оленка Бараненко
2011-04-29 15:57:21

Ой, Ніку, ми так і будемо мігрувати з "ти" на "Ви" і назад, чи вже нарешті на чомусь зупинимось? :)

 

Юрка Винничука я б рекомендувала. Не цю книгу, що згадала у коментарі, а, скажімо, "Діви ночі". Свого часу вона мене вразила, не знаю як би було тепер.

(відповісти)
Микола Нечета
2011-04-29 16:03:19

Після переписки Джеймса Джойса з коханкою, чи Набокова, навряд чи мене вразять якісь Вініпухи.  Можна скачати з павутиння оті шєдєври?

(відповісти)
Оленка Бараненко
2011-04-29 16:18:38

Не цікавилась чи можна скачати. Але якщо знайду посилання, дам знати.

І слова шедевр я б не вживала, тим більше отак! Це просто витриманий у своєму стилі автор, з творами якого варто ознайомитись, щоб десь-колись поговорити про сучасну українську літературу. Він, між іншим, і для дітей пише, тому суть не у "клубнічці" ))

(відповісти)
Микола Нечета
2011-04-29 16:05:41

Я б залюбки зупинився на тобі, Лєнчик, та чоловік твій не зрозуміє.

(відповісти)
Оленка Бараненко
2011-04-29 16:20:36

О_о йой. Невже мене можна ТАК назвати???
=)

(відповісти)
Микола Нечета
2011-04-29 16:50:43

Я вибачаюсь, Оленочко, не хотів образити. Мабуть ці всі імена похідні від одного кореню Лена, Олена, Єлєна. Це як Нік, Міклуш, Ніколас, Ніколя... Чи ти поважна тьотя і не асоціюєш себе з дівчачим іменем?

(відповісти)
Оленка Бараненко
2011-04-29 17:08:02

Та я ж не ображаюсь. Весело мені. Я на Лєнчіка теж відкликаюсь і на всі похідні. Просто відвикла вже трохи ))

Міклуш мені з цього ряду найбільше до вподоби ))

(відповісти)
Микола Нечета
2011-04-29 17:17:51

Якось майже так називала мене бабуся моєї подруги (з цього оповідання). На наступний день після описанних подій була Свята Пасха. Ми з бабусею постояли в церкві, і пішли собі гуляти. А бабуся до дому не дійшла, бо постилася і сил не залишилось. Всі віддала свому Господу. Впала сердешна, та і в лікарні чергувала на свята молода недосвідчена докторка. Я лише пошкодував її, бо не її вина, що начальство "кинуло під танк". Не все було чудово в моїй сповіді. Може тому і не написав про це спочатку. Лише тепер.

(відповісти)
Оленка Бараненко
2011-04-29 17:30:40

Може то була б також зовсім інша історія, про інші гріхи і чесноти?

(відповісти)
Микола Нечета
2011-04-29 17:32:56

Тобто цікава лише нам з тобою.

(відповісти)
Оленка Бараненко
2011-04-29 17:44:52

Не переконана, що лише... Людей чужі гріхи цікавлять значно більше, ніж свої власні.

 

(відповісти)
Микола Нечета
2011-04-29 17:48:53

Падре! Ваш бог обманщік!

(відповісти)
Оленка Бараненко
2011-04-29 17:56:57

Безсмертний твір! Я колись над ним плакала...

(відповісти)
Микола Нечета
2011-04-29 18:02:14

Може перейдемо в приватні повідомлення? не можу я тебе при людЯх спокушати.

(відповісти)
Оленка Бараненко
2011-04-29 18:16:23

Ет, хитрий який. Ну давай в ПП.

(відповісти)
Ігор Стожар
2011-07-04 09:14:29
Класно написано, мені подобається. Варте для підняття настрою! Шкодую лиш за тим, що не можу порадувати Вас подібним, мені не вдається завантажити бодай слово. -( Я таки колись Вас, Друже вражу-)))))))))))) Мене Ставицька благословила у те плавання -).
(відповісти)
Микола Нечета
2011-07-04 10:43:49

Чекатиму з цікавістю, хоча вразити мене малоймовірно.

(відповісти)
Атена
2011-07-04 09:34:08

ого, які страсті)

мову б трохи "причесати"

(відповісти)
Ігор Стожар
2011-07-04 11:33:55

!!!!!!!!!

Ой, мало не забув! Запрацював Словник.net/

Той ресурс для Нас.

(відповісти)
Микола Нечета
2011-08-26 12:52:37

Щось не бачу мінуса від Понтія. Невже і йому сподобалось? :)

(відповісти)
1213e
2012-08-10 14:44:25

неймовірна відвертість...Збуджує трохи=))))))))))))))

(відповісти)
Юлія Кашпуренко
2014-03-04 16:20:02
воно наче й весело, якби не так самовпевненно)))))
(відповісти)
Микола Нечета
2014-03-04 20:20:08

я можу і ніжно

(відповісти)
Юлія Кашпуренко
2014-03-05 23:37:43
ваша відповідь просто розвіює всякий негатив))) в соточку*
(відповісти)
Eva
2015-10-02 23:15:04

Чесно написано )) Але "кохання " ,"коханий","кохана" ,мені здається ,в цій історії зависокі терміни .

(відповісти)
( написати коментар )