На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

З Роберта Люїса Стівенсона. ВЕРЕСОВИЙ ЕЛЬ.

Kрабаt, 04.04.2011 року



Із вересового цвіту

Солодший, ніж мед гірський,

Знали маленькі пікти

Давній старий напій.

Повен казкової сили,

П'янкіший вин молодих,

Ель чарівний варили

Вони в підземеллях своїх.

Прийшли з королем шотландці

Нещадні до ворогів,

Не брали вони навіть бранців...

На схилах стрімких берегів

Скелі почервоніли

Від крові маленьких тіл.

Пікти свій край боронили

Аж поки стачило сил...

Настало в країні літо ,

Верес знову зацвів.

Тільки меду зварити

Більше ніхто не вмів.

У темноті підземелля,

В могилках своїх тісних

Лежали живі поміж мертвих,

А мертві посеред живих..

Повз пустоші вересові

Король спрямував коня.

Гуділи трудяги-бджоли

У клопотах літнього дня...

Король, насупивши брови,

Від злості став аж блідий:

" Мій край цвіте вересовий...

А де ж чарівний напій?"

І раптом його солдатам,

Серед гранітних брил

Вдалося живих відшукати

Двох піктів позбавлених сил.

Вихоплені зненацька

Між вершників і коней

Стояли син і батько -

Останні з маленьких людей.

Король і його васали

Гордо завмерли в сідлі,

А бранці внизу стояли

На витоптаній землі.

"Життя вам подарувати

Можу, та лиш наперед

Мусите нам розказати,

Елю таємний секрет"

Дивились маленькі вгору,

Дивились високі згори...

Цвів верес... гуділи бджоли,

Котились морем вали...

І раптом старший промовив:

"Слухай... шотландський король,

Сказати лише два слова

Тобі наодинці дозволь.."

"...Життю старість знає ціну,

а честь - під ногами пил...

Мені на очах у сина

Признатись не стачить сил..."

Голос його пташиний

Дзвінко у тиші лунав:

"...Соромно перед сином...

Інакше б я все розказав…

...Смерть за безчестя розплата.

Для юних ніщо і смерть...

Не смію я честь продати-

Порушити слова твердь...

Хай зв’яжуть його солдати...

Кинуть у вир морський...

Навчу я тоді готувати

Із вересу ель чарівний "

Зв'язали малого на кручі

Щоб пальцем не ворухнув.

Кремезний шотландський лучник

В безодню його зіштовхнув...

Для моря страшної купелі

Одна із тисяч смертей...

А батько дивився зі скелі

Останній з маленьких людей:

"Правду сказав я, шотландці,

Боявсь я від сина біди

Не вірив я в мужність бранця,

Який ще без бороди.

А смерть я готовий прийняти.

Тепер поміж сірих скель

Зі мною помре моя клятва:

Мій вересовий ель ".

HEATHER ALE

A GALLOWAY LEGEND

From the bonny bells of heather

They brewed a drink long-syne,

Was sweeter far than honey,

Was stronger far than wine.

They brewed it and they drank it,

And lay in a blessed swound

For days and days together

In their dwellings underground.

There rose a king in Scotland,

A fell man to his foes,

He smote the Picts in battle,

He hunted them like roes.

Over miles of the red mountain

He hunted as they fled,

And strewed the dwarfish bodies

Of the dying and the dead.

Summer came in the country,

Red was the heather bell;

But the manner of the brewing

Was none alive to tell.

In graves that were like children's

On many a mountain head,

The Brewsters of the Heather

Lay numbered with the dead.

The king in the red moorland

Rode on a summer's day;

And the bees hummed, and the curlews

Cried beside the way.

The king rode, and was angry,

Black was his brow and pale,

To rule in a land of heather

And lack the Heather Ale.

It fortuned that his vassals,

Riding free on the heath,

Came on a stone that was fallen

And vermin hid beneath.

Rudely plucked from their hiding,

Never a word they spoke:

A son and his aged father -

Last of the dwarfish folk.

The king sat high on his charger,

He looked on the little men;

And the dwarfish and swarthy couple

Looked at the king again.

Down by the shore he had them;

And there on the giddy brink -

"I will give you life, ye vermin,

For the secret of the drink."

There stood the son and father

And they looked high and low;

The heather was red around them,

The sea rumbled below.

And up and spoke the father,

Shrill was his voice to hear:

"I have a word in private,

A word for the royal ear.

"Life is dear to the aged,

And honour a little thing;

I would gladly sell the secret,"

Quoth the Pict to the King.

His voice was small as a sparrow's,

And shrill and wonderful clear:

"I would gladly sell my secret,

Only my son I fear.

"For life is a little matter,

And death is nought to the young;

And I dare not sell my honour

Under the eye of my son.

Take him, O king, and bind him,

And cast him far in the deep;

And it's I will tell the secret

That I have sworn to keep."

They took the son and bound him,

Neck and heels in a thong,

And a lad took him and swung him,

And flung him far and strong,

And the sea swallowed his body,

Like that of a child of ten; -

And there on the cliff stood the father,

Last of the dwarfish men.

"True was the word I told you:

Only my son I feared;

For I doubt the sapling courage

That goes without the beard.

But now in vain is the torture,

Fire shall never avail:

Here dies in my bosom

The secret of Heather Ale."

Читати коментарі (4)
Рейтинг Оцінили Переглянули
1 тиха вода. 895
( написати коментар )
Микола Нечета
2011-04-04 12:01:36

Аби ще з цього політичну пародію зробити. Як муховод Ющур дресирував бджіл, а вони впертюхи не бажали ставати справжніми уРкаїнцями, доки субститут проффесор Хамських наук не ощасливив покращенням жидтя вже вчора.

(відповісти)
Kрабаt
2011-04-04 12:33:02

Життя - найкраща пародія на наші наміри(krabat-m)

(відповісти)
Андрій Мирохович
2011-09-15 21:37:37

"навчу готувати

Шотландців напій" - не зовсім виразно - чи то навчу шотландців, чи то шотландців напій.

(відповісти)
Kрабаt
2011-09-15 23:04:28

Дякую, Андрію, за слушне зауваження)...Там ще достатньо жорсткостей))

(відповісти)
( написати коментар )