На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

АНГЕЛИ

slavchyk, 10.05.2011 року



п. АНДРІЙ

Так, ото зараз, чи може вже пройшла, але є виставка Юрія Дячишина (для іногородніх, Львівського фотографа) присвячена п. Андрію (і знову для іногородніх, Львівського безхатька (чомусь не люблю цього слова але БОМЖ теж не люблю, тай в даному випадку воно не дуже підходить)).

Як ви вже зрозуміли то мова піде про виставку фотографій з серією фото про життя, можливо мрії можливо сни людини, яка ну тут списка з передслова виставки "цілком безпечна для суспільства, але повністю ним відторгнена". ай справді ну що можна сказати, на перший погляд, про людину яка збирає пляшки з смітників, здає макулатуру просить грошей і не надто переймається майбутнім. перше що спаде на думку дати відповідь та в межах держави такі Люди роблять велику справу принаймні повертають пляшки на заводи щоб знов їх використати для призначення, і скільки дерев вони з економили для вивозу закордон, але то таке хотів розказати про інше...

то був ранок так ранок недільного дня, якась кава і якась цигарка до неї просто неба... нікого не чіпаю і сподівався що і ніхто не чіпатиме, але навіть радий що зачепив саме п. Андрій з проханням якихось копійок чи сигарети, ну задовольнившись сигаретою став з боку прикурив і почав курити. п. Андрій вміє просто говорити і його не цікавить чи ти його слухаєш. (постараюсь максимально можливо дослівно)

"та там во троха далі ну тамо біля повороту там був от такий от та такий як от тут поруч смітник. а тепер нема, та він важе десь до сто кілограм, певно якась пянь на метал здала паскуда, але як та сам того не занесеш тре або розбивати або на якомусь візку вести, та то якесь бидло, та як так його поставили щоб туди сміття викидати, а якесь падло його за горівку на брухт здало. ти що думаєш що то я? та де я як хочу випити то я маю де взяти, назбираю пляшок тай маю випити... нє ну то точно розбили кувалдою на візок і здали, бидло якесь..."

з відвишшою щелепою я докурив і пішов геть...

потім пана Андрія я бачив на вечірній службі в Преображенській церкві на вул. Краківській, думаю він туди частіше ходить чим я...



п. АНДРІЙ ч.2

картинка 1.

часто його можна було побачити химерно танцюючим на громадській площі під звуки якогось концерту. такі танці завше розважали людей навколо, вони оглядались, посміхались, знімали на телефони, правда це все його мало хвилювало, він просто робив те що відчував потрібним в даний момент. його добра вдача, безпосередність вчинків були настільки щирими, що не зважаючи на його зовнішній вигляд і спосіб життя дивним чином не викликали відрази у людей. на той момент він вже "мав" свою певну "популярність" його впізнавали і знали, які дії зараз очікувати. він був актором багатьох телефонних відео, моделлю для фото сесій. загалом він був доброю і щирою людиною.

в таких випадках важко на когось нарікати чи когось звинувачувати. речі відбуваються так, як відбуваються і здається десь підсвідомо він це відчував. кожна перемога це водночас невдача. пам’ятаю то вже був вечір певно літня пора, бо навколо було багато людей. захоплений якоюсь мелодією п. Андрій витанцьовував свої магічні танці, на це все збоку спостерігала компанія молодиків посьорбуючи пиво. коли стихла музика і п. Андрій уже збирався іти геть, хлопаки запропонували йому станцювати ще раз, але залишки кока-коли яка в них була, він відмовився, але хтось запропонував станцювати за якусь певну суму грошей, на шо він погодився. з чийогось телефону почала звучати якась мелодія, Андрій в свою чергу почав танець древнього племені Майя викликаючи духів добра. компанія наче здичавіла, бігала навколо зі своїми телефонами і знімала відео, з корішами можна буде поржати, і в кантактах повно коментів буде.

картинка 2.

ще з дитинства була певна тяга до музики, подобались концерти, співи, звуки різних музичних інструментів. особливо подобалась гітара. ну що ж не сталось. залишилась тільки мрія.

не пам’ятаю що я там робив чи просто сидів в очікуванні когось, чи сидів, щоб нічого не робити. певно курив, а може то був і не я. зрештою то не має значення. видно що прицілившись і наближається п. Андрій з певною метою.

- прикурити не маєш? мовчки дістаю сірники чи що там було із вогню в кишені даю прикурити.

прикурюючи так між іншим питає чи не маю копійок чи іншого мотлоху. махаю головою, що ні. курить. зважуючи на щось.

- ти шо гітарист?

- та ні просто на подарок везу. вказуючи на новеньку гітару збоку від мене.

- я б купив гітару, якщо б хтось продав. я б взяв її спочатку попробував, звук від гітари має йти а не в середину.

- ти зрозумів мене?

нічого не відповідаю бо знаю що розмова триватиме не залежно чи щось скажу чи ні.

- я б заплатив за неї, планую купити хорошу гітару, збираю гроші, я б за неї дав сто гривень, але якщо звук буде йти від неї хороший.

слухаю далі.

- я колись грав і мені то подобається.

тут він докурює і мабуть на прощання сказав: "ну ти спитай там когось чи не продає хтось гітару".

на маю уявлення чи то тільки у нього така властивість чи у всіх, але мав він здатність з’являтись так само несподівано як і зникати.



п. Марія

теперішнє.

хотів би зазначити, що насправді на даний момент нікому не відоме справжнє ім’я п. Марії. давно вже немає ні друзів, ні близьких, ні місця проживання які б могли підтвердити її справжнє ім’я.

кілька разів доводилось бачити п. Марію в різну пору року і в різних містах, не буду стверджувати, що це була одна і таж особа, але спосіб життя і зовнішні дані були схожими. зазвичай таких людей я відношу до розряду ангелів, за їхню здатність з’являтись з нізвідки і так само зникати.

п. Марія жила в прямому сенсі біля одного з центральних ринків, який знаходився біля двох театрів на місці де колись завалився від старості будинок приблизно ХVI століття. не знаю чому вона обрала саме цей ринок, можливо через назву "Добробут", можливо через те, що там було завше багато людей чи зрештою інші версії. я теж жив недалеко від того ринку і часто ввечері вертався повз нього додому. "житло" пані Марії було просторим з високими стелями оснащене системою клімат непідконтроль. ящики з макулатурою служили за просторий диван і постіль, небо за стелю, завше закутана в шубу, поруч на ящиках завше лежало кілька дворових собак, думаю єдині вірні друзі п. Марії. одного разу я навіть застав, як вона їх годує з рук, якимось хлібом. так минали дні і ночі, літо і зима.

минуле.

маленька Марія була життєрадісною дитиною і улюбленицею своїх батьків. минали дні і роки Марія росла, а батьки старішали. коли Марії було 18 її батьки померли залишивши їй невеличкий спадок і у її житті появився молодий хлопчина, вони були щасливі. незабаром він захворів, на його лікування пішов спадок Марії, квартира залишена її батьками, а за ним і коханий. квартира була продана, коханий помер, життя покотилось далі правда не стрімко, по мало котилось, старі друзі зникали появлялись нові, які теж швидко змінювались. через деякий час будинок в якому була Маріїна квартира завалився від старості. ще згодом після того, як археологи провели розкопки на місці розваленого будинку, збудували ринок "Добробут", околиці якого в подальшому і стали домівкою для Марії.



п. Марія передноворічне

сниться мені неначе я ще маленька і ми з батьком гуляємо по сосновому бору. через густі верхівки сосен проходить сонячними зайчиками світло, навколо тишина, запах ялівцю, а в голові аж паморочицця від цього всього. про щось розмовляєм з батьком. десь на узліссі падаю у густу траву, закриваю очі, вдихаю її свіжий запах. щось лоскоче щоку, певно батько зірвав травинку якусь. б-рррр, а то ти (до собаки, яка лизала щоку), ну чого тобі не спиться? холодно? ну нічо весна вже скоро.

перед самим новим роком біля базару залишається купа гілок, а подекуди і цілі ялинки, вони просто залишалися там бо не були проданими, п. Марія зібравши їх в одну цілу купу змостила таким чином нове ліжко, новорічне. збоку на гіллі кущів блистіли надщерблені новорічні іграшки, вони теж залишені, як брак. вони вбирали в себе світло гірлянд сусіднього кафе, світло фар машин і від ліхтарів. падав лапатий сніг, який лягав на землю під скрип від обертання сітілайту, який пропонував новорічні знижки на побутову техніку. ще звідкісь лунала мелодія джінгл-бенс, місто засипало, засипала і п. Марія зі своїми собаками.



п. Мухамед

трамвайна зупинка, стою, чекаю. підходить щось каже не зрозуміле, прикладає руки до свого живота, знов щось каже.

кажу: "не розумію.? дати закурити?"

каже: "та".

дістаю, даю.

дістає кілька коробок з під сірників, одна порожня, друга, третя, з четвертої дістає жменьку сірників і всіма зараз прикурює цигарку.

знов щось каже, незрозуміло (не зрозуміло може бути через кілька факторів: просто погана вимова, російська мова, я просто дуже погано сприймаю не знайомих мені людей, дуже важко до них привикаю а їхня мова для мене зовсім не зрозуміла ну хіба з другого повтору).

знов кажу: "не розумію.?"

каже: "ну я тобі нічого не винен.? ти в мене нічого не забереш.?"

показує на смітник і питає: "чи я не знаю хто то в ньому газетку залишив і чи він її може забрати.?"

кажу: "не знаю."

знов питає: "чи я в нього нічого не хочу взяти навзамін, мовляв, я дав йому цигарку і тепер він мені щось за це винен."

кажу: "та нічого я в тебе не буду забирати, йди своєю дорогою."

він ще казав, що забере газетку на розпал тай пішов в сторону яка була у мене за спиною, через три секунди обернувся щоб глянути куди він пішов.

ні, ні людина не може за три секунди подолати таку відстань.



п. _________________

переважно місце зустрічі змінити не можливо, вона або відбувається в потрібний час і в потрібному місці, або ще сумніше взагалі не відбувається.

залізничний перон, один очікує прибуття поїзда, другий просто, можливо вже навіть нічого і не очікує.

про першого можна сказати двома словами стоїть і курить (статус позволяє цигарки з фільтром), нервує і очікує того поїзда, розглядається навколо без особливого ентузіазму (світ занадто передбачуваний).

минуле? немає значення просто картинка теперішнього. відгороджуючий паркан між сходами в тунель і пероном, з однієї сторони смітник з другої ліхтар, між ними він торба і той другий нєрвний. лице випробуване на міцність дощем, снігом, вітром і сонцем (оскільки це можуть читати діти список вкорочено), не знаю чи знаєте що це означає. теж курить, але без фільтру і через мундштук, саморобний такий, колись сам такі вистругував з ліщини. ще є одна особливість цигарок без фільтру їх курять, або мудреці, або ті хто випробувані вітром і дощем (або до щему). загалом між ними багато схожих рис, але про це не тут. про одяг думаю і так все ясно не варто зупинятись, головне, щоб при будь-яких погодних умовах було тепло. торба таких було безліч в 90-ті на базарах, дешево і надійно. повільно, виважено так наче час зупинився і вже нікуди і ніколи не треба спішити, дістає пачку цигарок без фільтру і сірників, розпрямляє першу вкладає до роту, дістає сірник (тут уважно! можливо попробуйте повторити) в правій руці сірник в лівій коробка, запалює сірник рухом лівої руки з верху до низу. густа насичена клуба диму вирвалась з роту і обгорнула людей поруч. можна добавити, що накрапував дощ. в процесі куріння дістає з кишені червону коробочку, так щоб не привертати до себе уваги, в коробочці лежить срібний кишеньковий годинник на кришці якого було вигравірувано Warshava 1914 (можливо єдина цілісна і вартісна річ в його житті), відкрив глянув на час (байдуже) і сховав до кишені.

перший підійшов і спитав: "Діду, яке воно небо?"

Читати коментарі (11)
Рейтинг Оцінили Переглянули
36 tranvaj , Оленка Бараненко , Здається Аня , , Nayjest , kuraj , Фрезія , любава , KI3KA 3OPETPABHA , Катерина Ляшевська , L17 , Jack Radejko , Фома Пугаляк , 12a , Михайль Дедал , Оксана Лепак , Бермуда Трикутний , Тестер , Атена , BlueBird , Анастасія , (15) , o_0 , jUlee SoLoMko , Наталка Янушевич , Роман Миронов , Nozomi Sarytobi , Absurdo , Глід , Веселка , Грьобана осінь , Дорадчий , Михайло Жаржайло , Перші дні листопада , Іван , Гаврилишин Наталія. 2035
( написати коментар )
Михайль Дедал
2011-05-10 13:49:31

Знаю теж кількох таких ангелів (щодо першого епізоду), з двома освітами, з розумінням в очах. Вартісні розповіді, кілька разів пересмикнуло від русизмів, але то не дуже суттєво. Змусило замислитись про відносність, відчуття свободи, несправедливості.

(відповісти)
slavchyk
2011-05-11 16:34:54

о так русизми, кудаж без них...

хотівби згодом продовжити цю серію, але поки те шо є... тай зара часу менше, Андрія рідко бачу), а як бачу то так мельком...

(відповісти)
Nayjest
2011-05-12 11:49:04

Вельми цікаво. Не очікував. Спочатку подумав, судячи по назві, шо знов про якісь соплі ))

+

(відповісти)
slavchyk
2011-05-12 11:53:07

соплі соплями, головне шоб гайморит не почався...

тай шось я ото не знаю, а решта шо соплі..?

 

дякую... рад старацца... 

(відповісти)
Nayjest
2011-05-12 13:03:25

Нє, я в загальному кажу, решту вашої прози я ще не читав.

(відповісти)
slavchyk
2011-05-12 11:55:19

новий альбом, мертвого))) кращий ніж новий альбом, скрипаля...

а сорі не той форум__)))

(відповісти)
o_0
2011-05-16 23:12:07

Сумно.

До речі, п. Марія і досі там, та й п. Андрій продовжує танцювати...

(відповісти)
slavchyk
2011-05-17 13:43:12

сумно то про що..? бо все таки не все сумно...

 

(відповісти)
o_0
2011-05-17 15:25:42

Та настрій сумний якийсь навіяв мені Ваш твір. Але то ніц. Минеться

(відповісти)
jUlee SoLoMko
2011-05-17 10:50:24

молодець, Славчик....!)

(відповісти)
slavchyk
2011-05-17 13:44:33

дякую...

 

ото вчора вечером згадав, про Борхеса свого улюбленого, там в нього така збірка є "всесвітня історія підлоти" правда здається тільки вчора я зрозумів про шо вона...

(відповісти)
( написати коментар )