На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

ІДЕНТИФІКАЦІЯ

slavchyk, 17.05.2011 року



Я водій трамваю, який кола мотає розсікаючи дощ чи туман, чи спеку. У мене дві педальки, і купа правил дорожнього руху. Мотаючи кола з дня на день, світ стає звичним, рухи згладженішими, пасажири слухнянішими. Але я просікаю ті джипи повздовж, які не вчили правил і яким наплювати на інших.

Я також пенсіонер, який щодня користується своїм правом їздити трамваєм і який у страшну задуху своїм костуром розбиває лобове скло автівці, на шляху у трамваю, бо я не віддавав життя тим, кому наплювати, бо мені час вітаміни приймати.

Читати коментарі (4)
Рейтинг Оцінили Переглянули
5 Атена , Анастасія , Тактреба Наталка , Здається Аня , Helga_Hudilich. 801
( написати коментар )
Атена
2011-05-17 11:31:58

шикарна задумка!!

 

(відповісти)
slavchyk
2011-05-17 13:37:24

дякую...

 

ну загалом суть така:

іде трамвай а при дорозі припаркована машина і припаркована так що трамвай не проїде, а він таки проїде бо трамвай але джипу треба буде робити покраску ну і там ше якісь прибамбаси...

а в другому випадку то було літо і спека і в повітрі висіла така втома і роздратування і теж шось таке припаркувалось, бабулька не витримала вийшла з трамваю і костуром потрощила лобове скло, шо було далі не знаю. от такі то трамваї.

(відповісти)
Тактреба Наталка
2011-07-01 23:43:45

це білий вірш!

і ще - світ не стає слухнянішим, ми перестаєм помічати прищі на його дупі))

(відповісти)
slavchyk
2011-07-04 10:07:30

може бути...

дякую...

(відповісти)
( написати коментар )