На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

2004-2008

slavchyk, 18.05.2011 року



ДОРОГУ ПЕРЕХОДИЛА КОБІТА

Похмурого осіннього ранку

Дві жовті троянди ставлю в банку

Фотокартку з чорною полосою

Свічки і молитви за тобою…

Дорогу переходила кобіта

У чорний плащ одіта

На голові капелюшок

Довгі ноги аж до вушок

В яких дорогі сережки

Дві тоненькі брів стежки

Очі кольору неба або моря

Через які напивалися з горя

На тоненькому довгому каблуці

Несла білу рамочку у руці

Для картини невідомого митця

Який намазюкав мускулистого молодця

І приніс картину без рами

В подарунок для цієї дами

Коли світлофор червоним палав

Всіх зупинитись благав

Леді під своєю парасолею

Не змогла розминутися з долею

Вийшовши на проїжджу частину

Своїм тілом відчула машину

Слайд осінньо-дощового неба

Потім слайд закопаного гробу

Тепер рамочка висить на стіні

Про тебе нагадує мені

Чорним кольором обмальовує дні

Ти приходиш у дивному сні

І чомусь завжди одна

І картина у рамці сумна



ШИЗОФРЕНІЯ

Скоро зима

Я буду дома

Мене втома

Настане судома

Білим снігом

Осяде на душу

За чорним порогом

Б’ються миші

Шкребуть об стіни

Моєї домовини

Забутої всіма

У мене в дома

Цвяхи в руки

В час розлуки

Нема доторків словами

Нема слів доторками

Б’єшся головою

В безнадію голу

Шукаєм долю свою

Божеволієш помалу

Чикаєш шизофренію

Як свого друга

Викорінюєш наркоманію

Яка як недуга

Заповняє порожнечу

Твоєї безнадії

Припиняє кровотечу

Безкарної дії

А потім зникає

Не лишаючи сліду

Надія вмирає

В потойбіччя піду



НАПИШУ

Горять папери ну і нехай горять

Напишу щось нове коли догорять

Напишу про небо про зорі і море

Буде вони чисте й прозоре

Або про пекло війну і розруху

Про вбиту тапочком на стіні муху

І буде страшне воно наче тьма

І буде прочитано воно багатьма

Горять папери ну і нехай горять

Долию олії хай краще горить

Щоб боліло і рвало живе

Хай знають усі то було моє

Мені ані трохи не шкода було

Всього того що попелом стало

А ви не дізнаєтесь того ніколи

Що за папери так легко горіли

А зрештою добре що ніхто не читав

Всього спаленого що я написав



ОДНАКОВЕ ВСЕ ЗЛО

В рай чи в пекло

Все рівно однакове все зло

В меншій чи більшій мірі

Приводить нас в відкриті двері

А потім зачиняє їх

Вертатися назад це також гріх

Підставити щоку болить

А іншу то вже смерть

А потім в пекло чи то в рай

Собі дорогу вибирай

Спочатку була любов

Потім розчаруванням її розколов

А далі депресія горілка

Петля і сухого дерева гілка

Саморобна смерть це гріх

До пекла чи раю поріг

Розбите серце спалена хата

Фантазія у людей багата

Різні збочення і візії

Червоні розпухлі фізії

Садомазо і просто садизм

Комунізм і фашизм

Кожен сам собі вибирає

Дорогу до пекла чи до раю

Смерть це породження хробаків

Голодних і білих малюків

Які очищають душу і тіло

Сповідають щоб не так боліло

Коли прийдеться вступати

На поріг до нової хати

В якій скажуть вибирай

В пекло чи в рай



ЧОМУ БОЖЕ ЧОМУ…

За що боже твого сина розп’яли

За що на голову терня наділи

За що кров’ю великого філософа

Облилася невірна гора Голгофа

Навіщо їм була дана сила вбивати

За що вбивати якщо не винуватий

А якщо і є чи була якась вина

Не шукайте тепер спасіння в чаші вина

Чому боже твоє святе вчення

Привело до такого гріхопадіння

Навіщо було давати сил для тих

Які не чули слів пророчих

Чому думка світлих ідей

Пішла на поталу жорстоких людей

Чому так багато за що і чому

Надіюсь ти знав спасіння за що і кому



* * *

Місяць за місяцем минає день

Народ старіє і трухлявіє як пень

День до дня і вже минає рік

Ще один звір від людей утік



* * *

Чорне коріння проростає в небо

Не менш чорніші паростки пускає

Хотілось би вернутися до тебе

Та назад дороги більш немає



РОЗП’ЯТТЯ

Візьміть мене за руки візьміть мене за ноги

Зробіть мені розп’яття зовсім вбоге

Цвяхи в руки щоб кров легесенько текла

І не забудьте про ворону щоб мозок довбла

І ще обов’язково проколіть мені ребро

А кров яка стікатиме у цинкове відро

А замість німбу на голову надіньте терня

Хай колючки поточуть голову як червля

Нехай пітьма закриє очі незабаром

Та кожен слід і слово з вуст були не даром

Всі погляди приречені повідвертались в бік

Хто мав давно втекти той вже утік



ВІЙНА

Чому у небі знов вогні

Такі як були на війні

Куди поділась тишина

І звідки взялась та війна

Куди поділись пам’ятки архітектури

І звідки взялися концтабірівські мури

І звідки смерть і ранені солдати

Чому і діти мають помирати (воювати)

Навіщо вдів чекають муки

Немає сина ані внуків

Навіщо землю кров’ю напувати

Невже нема що більше їй віддати



ПАДАЮТЬ СЛОВА

Дивними рядками падають слова

Деколи від них болить аж голова

Деколи від них хочеться блювати

Інколи просто лягти спати

Дивними рядками літери течуть

Що сьогодні нам вони несуть

Може трохи правди схованої в папірці

Чи щось невідоме зжате у руці

Нащо ви рядками потекли думки

Чи ви вже забули де ваші грядки

На чужому полі хочете рости

Треба вас палити господи прости

Деколи рядками падають слова

Деколи за ними паде і голова

Деколи річками лиються думки

Перш ніж їх промовиш пройдуть вже роки



ЧОРНИЙ КІТ

Пригрівся кіт до мого живота

Зморила лінь мого кота

Мишей ловити не любив

А тільки їв спав і ходив

Він тихо мирно спав

Ніякого страху не відчував

Узяв на руки ніжно я його

А він не відчуваючи нічого

Довірливо улігся в тазік із водою

А я із милом погладивши рукою

Покрив кота білою піною

Взяв бритву гостру легкою рукою

А бідного кота аж перекривило від жаху

Мовляв за що мене так бідолаху

Та рухом впевненим бритвою провів

Нещасний кіт зіпрів зімлів і посивів

А коли прокинувся прийшов до тями

Підійшов до дзеркальної рами

Зрозумів що він повністю побритий

І знов зімлів від горя вбитий

І ходить по землі ось святій оцій

Тепер побритий чорний кіт мій

Щурі почали насміхатися над ним

І зрозумів він що світ не був нудним

Коли від лінощів крутилась голова

Коли пригрівся він до мого живота



* * *

Згоріли крила в мого сну

І вітки шляху кедами я гну

Шукаючи країну моїх снів

Якої так втрачати не хотів



САД ЗІТХАННЯ

Деревце кохання ніжними гілками

Кохання поєднали поміж нами

Любощі і пестощі ніжними словами

З наших вуст злітали поміж нами

Злидні обминали нас чорними птахами

Були ми захищені ніжними гілками

У саду кохання дерево ростили

І своїм коханням ми його поїли

Від наших поцілунків зеленіло й квітло

Натомість дарувало нам надії світло

Влітку умивалися теплими дощами

І ловили краплі спраглими губами

Опадало листя з деревця гілок

Покривався жовтим наш садок

І червоним плодом гіркої спокуси

Дарувало деревце нам змії укуси

Потім чимось білим покривалася земля

Чи замерзло деревце чи то просто тля

Забрала у нас деревце кохання

Залишивши нам розлуку і зітхання



* * *

Приснитись можуть навіть люди

Приснитись може навіть птах

Мене нажаль у снах твоїх не буде

А ти залишишся зі мною тільки в снах



ПАПЕРОВА КРАЇНА

Кольором білим вкрилась країна

Ні це не білого птаха пір’їна

Чорним по білому по білому чорним

Ніхто тут не може бути хоробрим

Якщо ти живеш в паперовій країні

Паперова країна в країні на руїні

Папір для всього на всіх у всіх

Немає за паперу більших втіх

Па-пе-ро-ва кра-ї-на з па-пе-ру

Па-пі-р над у-сім бе-ре го-ру

Папір замість лиця замість душі

Замість штанів і замість грошей

Будинки з паперу папір у будинках

Без паперу кожна невільна хвилинка

Час для паперу час на папері

Для паперу відкриті всі двері

Старіє жовтіє папір і вигоряє

Але усе у собі він зберігає

Па-пе-ро-ва кра-ї-на з па-пе-ру

Па-пі-р над у-сім бе-ре го-ру

Права на папері і папір для закону

Папір дає або відбирає корону

Папір дає і папір відбирає

Він краще за всіх усе знає

Тому як не крути чи туди чи сюди

А хороший папір потрібен завжди

Головне щоб був вірний папір

А все решта це так фантазії твір

Па-пе-ро-ва кра-ї-на з па-пе-ру

Па-пі-р над у-сім бе-ре го-ру



ТІКО ДОЩ

Дощ падає на мою шию

Нарешті шию я помию

Холодним свіжим по живому

Періщить дощ по тілу моєму

І каплями малими в вщент

Змиває бруду міцний тент

Якби ще мила хоч кусочок

То вдалий видався б деньочок

Помив би голову й живіт

І пахнув би як ружі цвіт

А ще б із жменьку порошку

Поправ би штані у горшку

Але нажаль нема нічого

Крім сірководню злого

Який смердить і осідає

До крові шкіру виїдає

Не все так страшно як звучить

Бо вийде сонце як все дощ спалить

Проходить дощ вже за вікном

І все що було просто було сном



* * *

Навіщо людям ще й війна

Якщо й без неї помирає до хрена



* * *

Маленька капелька водички

Курнула на ніч собі дички

* * *

Кусок драбини до гори

Розгледів я з своєї нори

Тай виліз по ній до землі

Чому я досі того не знав

Що нору свою у небі мав



НАРКОМАНІЯ

Коли

ти ходив до школи

Ти любив уколи

Мед сестричка

у школі

Колола

без болі

Ццц

ааах

цяточка

Трішки крові

і ваточка

Вчитись

тепер готові

Бо будем усі

здорові

-----------------------------------*

Коли

ти став наркоманом

Ти

керувався законом

Гроші

це доза

А доза

це вже інша проза

Тепер

навіть крові

не має

Тебе

ніхто не пам'ятає

Усе

Смерть падає

прийде в гору

скоро

-----------------------------------*

* - перехід в іншу реальність



КАТОК або КАТКОМ

Зігріває гладдю душу лід

І насправді неважливо сіль чи мід

Сюди приходять різні люди

Щоб відчути те чого не буде

Вона молода і вродлива

По своєму в житті щаслива

Гордовито як роблять це боги

На ковзанах намотує круги

Попереду у неї перемоги

На всіх катках убогих

Але нажаль не зрозуміє

Реальності яка всім володіє

Вона вже зовсім не така

Сумна підходить до катка

Ступає ніжно в брід

І знову підкоряє лід

А пам'ять зла все знає

І тілом знов жбурляє

Кидає спомином об лід

Зриває недостиглий плід



ВІВЦЕБИК

Копитами слідів на лавці

Сиділи мекаючи вівці

Себе не запитуючи

Ти хто людина чи ...?



ПРОСТАТА

Команда була до страти

Гидкої болі від простати

Просили всіх на ноги встати

І до страти плоть приготувати



ПОГЛЯД З БОКУ

Шукати втіхи в алкоголю

Втамовувати спрагу болю

Подивитися на себе з боку

Захочеться напевно краще соку



з НЕ правди

Забутими шляхами правди

Не хочемо вертатися сюди

Метою засобом брехні

Ми точно тонемо в багні



БЛАГАЮ

Зарубай моє серце сокирою

Молотком кам’яною брилою

Але благаю чуєш благаю

Не розбивай його собою

Розбий моє серце молотком

Сокирою можеш долотом

Але благаю чуєш благаю

Не розбивай його собою



* * *

За що мене навчили

Колись писати

Краще б мене били

Тепер ж не можу я мовчати

Можливо скаже хтось пиши

А хтось лайно

А це наркотик лиш

Для мене вже давно



ЩО БІЛЬШЕ ДО ВПОДОБИ

Ти, любиш каву?

Ти, любиш пиво?

Ти, любиш цукерки?

Ти, любиш цигарки?

А… Зараз скажи чесно?

Заради них ти готовий?

Піти на вбивство.

Так, як заради наркотиків.



ВТРАТА

Ти співати вмієш

На гітарі граєш.

Ходиш у кіно

Чи просто у вікно

Дивитися любиш.

Книжки не забудеш?

Шукаєш краси в небі?

Або просто під ногами.

Їсиш по потребі

Юшку з грибами.

Шоколад і гори,

Вітер і море.

Кохаєшся в віршах

Чи в прозі життя?

Шукаєш шлях

Чи вороття?

А тепер уяви!

Як - це забирають

У тебе…

НАРКОТИКИ…



ТАК БУВАЄ

Всі навколо кажуть,

Що коли я виросту

Я стану топ-моделлю,

Або краще міс світу.

А знаєте хороша мрія

І всі навколо не проти.

Закінчу школу я

І подіум топтати!

Ой, а в школі нудно…

У клубі краще було.

Танці, сміх і драп.

Раб?

Кажуть, до нього,

Не має звикання.

А й справді нічого.

І без вагання.

Затяжка, кайф, втрата.

Пару годин волі.

І хочеться кричати,

І хочеться далі.

А далі більше,

І вже не пре!

Трошки сильніше

Линва вену тре.

З приходом ломки,

Згадуєш минуле.

Помилки?

Це - те, що було!



ДЛЯ ЧОГО ГРОШІ

Для чого гроші? В віці десяти.

Та, так купити снікерс і зіграти в чу…

І до п’яти не вміючи дорахувати,

А про щось більше вже мовчу…

Спочатку бігати в футбол,

А потім випросити гроші.

Цигарки, драп і трамадол.

Усе по наростаючій, усе дорожче.



ТРЕ ЙТИ

Тре йти! По-бухати!,

або по курити!

Життя

втопити,

або спалити…



Автовокзал 7:46

Закривши очі, побачити,

Точніше, опинитись на вокзалі.

Перейнятись так, щоб не забути.

Не просто, пройти далі.

Обов’язково хтось з дитиною,

Привертаючи увагу підійде.

Дитина перемотана хустиною,

А в старшого гордість не впаде.

Попросить він шматочок,

А може троха грошей.

Помнувши свій квиточок

Не скажеш точно щось хороше.

Почуєш вслід, собі у спину

Мовчання або просто мат.

Просіння грошей без упину

Пошириться у далечінь стократ.

А ти залишишся стояти.

Він ж піде далі вимагати.

(Для нього це робота на щодень)

Поступок твій не знати…

Тебе, ще довго буде турбувати.



ОСІННЄ

Нажаль не описати осені

Римами віршів чи прозою.

Таке можливе лиш на полотні

Або рефлексій свіжою дозою.

Болісне не усвідомлення приходу

Осені, наприклад в кабінеті.

Постійне відчуття холоду,

А осінь тільки в інтернеті.

На сайті прогнозу погоди,

А там дощі, похолодання,

І до зими ведуть ці сходи.

А далі лиш весни чекання.

Насправді осінь то ліси,

Поля, суха трава, вогонь.

Ти її спину не проси.

А візьми просто до долонь.

Читати коментарі (6)
Рейтинг Оцінили Переглянули
6 Атена , BlueBird , Фрезія , L17 , Настя Grace , Роман Миронов. 880
( написати коментар )
Атена
2011-05-18 10:40:31

Славчику......... тобі вже всі казали що ти талантіще? тисячу разів? я кажу тисячу перший

проймає, чесно, нагло, за душу

навіть технічні помилки в орфографії то ніц

хочу тримати в руках твою збірку

(відповісти)
slavchyk
2011-05-18 10:44:24

1001 раз кажу вельми вдячний і не втомлююсь__)))...

рад старацца...

ну куди ж я без них...

мабуть на збірку я так і не наважусь... зате я сподіваюсь зривань більш не буде і в будь який момент мене можна буде почитати тут, серед авторів і не дуже ЛітКлубу...

(відповісти)
Атена
2011-05-18 10:54:59

якщо не наважишся, тебе "наважать"))

а щодо твоєї поезії, треба буде мені детальніше повисловлювати свої думки) і буде круто, якщо в реалі

там якраз Катрусик придумав щось круте, скоро у Львові

так що, нагода є)

(відповісти)
slavchyk
2011-05-18 10:59:56

життя довге і несподіване...

(відповісти)
Зануда Літклубу
2012-07-22 14:56:40

експресивно і щиро, але ну так ніяко. ці ранні твори. то проблема усіх поетів, початківців, новачків, середнячків і конкретних глиб. серйозні автори, стібаються із себе і переважно тримають таке вдома у власному архіві. Славчику ви хороший хлопець, але я б оці ранні твори забрав. в них стільки єрунди і графоманії. мінуса ліпити не буду. але в коменті -.

(відповісти)
slavchyk
2012-07-23 14:26:25

більшість мої творів тільки на щирості і написані...

не вважаю ранні твори проблемою, швидше шляхом, дехто зупиняється по середині, дехто йде далі знайшовши інші цілі... так стібуть, стібусь і з того шо зараз рожу, що рідко трапляється...

 

не розумії суті слова "графоманія", як на мене то його придумали ті хто не хоче працювати...

 

я вже казав але повторюсь трошка з іншої сторони... проблема сайту не в великій кількості поганих чи ранніх творів, проблема в динаміці сайту, реально можна читати тільки те що надходить нове, нема варіанту повернутись до старого, ну хіба тільки як зберігати твори в улюблене...

 

 

(відповісти)
( написати коментар )