На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

ПЕРРОНЫ ВСЕГДА ОБЖИГАЮТ МНЕ НОГИ

slavchyk, 19.05.2011 року



(Присвячується Ольге Д.)

Я не витримую! Не витримую, не витримую!

Вони постійно кудись їдуть, деякі, без повернення.

Я втікаю! Втікаю, втікаю! Каблуками гримаю.

Важко вас тут проважати і тут же чекати.

Підошви горять і поволі плавляться.

Припікаючи стопи, особливо кінчики пальців,

Я завжди навшпиньках заходжу на перони,

Вони обов’язково обпікають ноги особливо,

Якщо приходиться чекати без повернення,

А вам вічно кудись треба їхати. Вічно, вічно

Ніби ви не маєте дому і змушені жити в поїздах,

А вас потрібно чекати, потрібно чекати завжди!

Особливо, якщо ви не повернетесь. Принаймні

Потрібно сподіватись і чекати повернення,

Але за той час ноги догорають до тла, затяглося.

Занадто довге перебування на пероні спалило.

Так сильно хотілося, хотілося дочекатися.

Повернення, або хоча б, щоб ніхто знов не їхав

Просто ніхто не їхав геть. Наступного разу

Я не піду вас проводити, наступного разу ви,

Обов’язково, проведете мене. Я теж буду їхати геть.

Читати коментарі (2)
Рейтинг Оцінили Переглянули
3 Атена , Оленка Бараненко , Фома Пугаляк. 710
( написати коментар )
Фома Пугаляк
2011-05-23 11:10:24

трохи редаговано, нє?

(відповісти)
slavchyk
2011-06-09 10:15:53

я шось чесно кажучи вже і не памятаю...__)))

(відповісти)
( написати коментар )