Маршрутка 8

Вчора був день студента. Історично в цей день якийсь там (здаєтсья, чеський) студент спалив себе на знак протесту проти чогось там. Спалив правильно, резонанс був на цілий світ, його память і вшанували цим днем. Але про це памятали тільки перші кілька років святкувань цього свята в Україні. Зараз воно перетворилось у всезагальну дискотеку із пянством і блядством, які ніби то дозволені на свято.

В місто вчора я потрапив з роботи пізно, приблизно о 21. Посиділи недовго в цукерні, потім розвів дівчат по хатах, пішов додому. Була приблизно 23. Приколи почались одразу - якісь дибіли ішли по вулиці і страшно горланили. Доходжу на зупинку. Стою. Іде дядько з довгими вусами і напіввідірваним носом, з якого сочилась кров. Пяний в чіп. Дав йому дорогу. Через кілька метрів він налетів на пацана, який так незле дав йому під дих. Дядько пішов рівніше.

Стою далі. Справа від мене потасовка. Одна кобіта швидкими кроками іде в мою сторону, проходить мене, іде далі. В потасовці беруть участь четверо рагулів. Перший рагуль дає в голову другому. Другий розмахуєтсья до першого. Третій хапає другого ззаду за спину і притискає його руки до тіла. Другий рагуль кричить страшним голосом, шо він убє першого, і всьо такоє. Перший рагуль з гордо піднятою головою пензлює за кобітою, доганяє її, хапає за голову і починає страшно цілувати. Сили її не вистачає, щоб відбитись, тому приходиться з ним цілуватись. Вони ідуть далі. Коли парочка ховаєтсья за рогом будинку, третій рагуль відпускає другого, шо вже охрип і вже не кричав. Другий рагуль легким бігом жене за парочкою.

Наступна сцена. Дорога, з одного боку четверо - один хлопець і три дівчини. По другий бік дороги високий хлопець з невеличкою чорнявою дівчинкою. Раптом чути зойк - хлопець їй дав в око. Дівчинка тримається за око і плаче. Хлопець гордо переходить дорогу до чотирьох. Маленький пацанчик починає його докоряти за жорстоку поведінку з дівчиною. Маленький пацанчик летить спиною в стіну. Тут на високого хлопаку насідають три кобіти. Він не довго думаючи дає першій в голову. Тут я оцінив підготовку львівських дівчаток - такого маваші гері в коліно я вже давно не бачив. Думаю, що хлопака буде з тиждень кульгати. Інша дівчинка явно займалась дзюдо. Взяла хлопаку за грудки і спробувала кинути. Вийшло не дуже, але виглядало весело. Тут його почала бити ще й третя кобіта, хапаючи за не дуже довге, але присутнє волосся. Навколо них бігає маленький пацанчик і сучить руками. Толку з нього найменше. Я стою збоку і тупо втикаю. Роздумую на тему, що б мало статись, щоб я втикнувся. Вирішую, що якщо високий хлопець завалить кобіту на асфальт і почне мокрушити, підійду ззаду і вирубаю. Бійка мляво затихає.

Приходить моя маршрутка 81. Повна маршрутка пяних рагулів. Описувати їх вже злегка впадло, дибільні рожі, вікна запотілі від перегару, двоє пяних спілкуються.

- Ну хто тут студенти? Студентам знижка! До санта барбари без зупинок!

- Бля, в маршутці мєнти! Хто в пагонах нам не друзі. Мусара, вийдіть нах з маршрутки!

- Дівчинко, ви студентка? Сьогодні день студента! Ви також пяні!

- Ні, я не така!

- Всі такі! Всі сьогодні випили, бо сьогодні свято, день студента!

Тут відкликаютсья мєнти (хлопаки з посвідченнями)

- Ну, хто тут бандити, хто тут па рожі хоче (чотири бридких матюки)

Стою тихенько, стримуюсь, щоб не засміятись. По маленьку від смороду починає боліти голова. Дійові особи помаленьку вилазять з транспортного засобу. Шалено хочеться спати, кладу голову на руку, вішаюсь на ручку, дрімаю. Блін, коли я вже нарешті зберусь купити машину...