На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Агріппіна

in_a_landscape, 13.08.2011 року



Вранці, щойно прокинувся, підійшов до монітора. Батько у мене залізничник, тому я вмію вмикати комп'ютер, вимикати його, вмикати різні вікна та перемикати між ними. Комп'ютер всю ніч показував мультфільми, то я його врешті вимкнув. По моніторі повзала якась комаха, я її обережно посадив на папірчик і здув на квіти за вікном.

Але не слід було гаяти часу, сьогодні я мав зустрітися з Васею. Я притьмом зібрав валізу і вибіг на вулицю. Проте не встиг я зробити і кількох кроків, як біля мене різко загальмувала міліцейська автівка, з якої вискочив наряд міліції з трьох сержантів в бронежилетах. Вони почали лупцювати мене кийками, голосно лаючись. Проте боротьба була недовгою і нерівною. Скоро міліціонери усі лежали на землі, кийки розлетілися аби-куди. "Ой блядь, сука!" Я повільно, зберігаючи достоїнство, перевірив, чи не розірвалася валіза, і почимчикував собі в напрямку центру. "Ну, сука, ми ще заталефонуємо в резервний наряд, вони мають право застосовувати зброю." Не пришвидшуючи кроку, я відійшов від них на доволі велику відстань.

Скоро я зустрів Васю. "Привіт, я хотів би обміняти старі вирізки жіночих тіл з журналу Kobieta i Życie, ще з 70-х, 80-х років на пару гривень, якщо у тебе є. На подивись." Вася скептично покрутив вирізки у руках. "Та кому воно потрібно, наклеєно в старому зошиті, кути порвані, обрізано нерівно. Колись може це було еротично, але зараз це просто смішно. Таке собі ретро. Тримай п'ять гривень. Більше не можу."

Скоро підіспіли кінні легіонери в повних обладунках і почали ритмічно вистукувати мечами по щитах, збираючить мене цим вразити. Це явно були якісь божевільні норвезькі вікінги в стані активного наркотичного сп'яніння. Про їхні войовничі наміри свідчили рогаті шлеми з кривавими потоками з пораненого бика. Кіннота з-позаду почала пускати стріли, одна з яких влучила зовсім близько. Це було явно небезпечніше ніж раніше. Ave Ceasar, Morituri te Salutant!

Зійшовши з підвищення, я зупинився відпочити на кілька хвилин. Царським порухом руки я віддав послання претору. Оце для Агріппіни.

Аж ген до обрію виднілася дорога, обабіч якої стояли хрести з розіп'ятими повстанцями. Криваве сонце просвічувало крізь ранішній туман та дим числених згарищ.

Читати коментарі (2)
Рейтинг Оцінили Переглянули
8 Микола Нечета , BlueBird , В'ячеслав Шестопалов , Катерина Ляшевська , Фома Пугаляк , L17 , Оксана Лепак , Сонце. 750
( написати коментар )
Микола Нечета
2011-08-13 10:49:01

Гарно написано. Щось і собі кортить створити:

 Уроки Лондона

Скільки ж треба красти, щоб бентлі мати?

І як Файнгольд людей автівками збивати.

То треба ж, мабуть, совісті не мати,

Коли ж почнем Файнгольдів тих ... (у дупу цілувати)

(відповісти)
Фома Пугаляк
2011-08-15 10:51:09

кавалок з вирізками сподобався)

(відповісти)
( написати коментар )