На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

померла

Ірина Парамбуль, 26.09.2011 року



Я померла цієї ночі

Місяць сяйвом власних метастазів

Цілував моє чоло

Поглядом старості переді мною

Маленьке дівча підросло

Кресленням зморшок лице не завершене

Лише серце востаннє

По щоках рум’янцем зійшло

На вічну замкненість приречене

Викинуте гранатою

Зафіксоване кимось як НЛО

І не скажеш що я мертва

Почувши мою ходу

Що зринає луною між тактами зливи

Профілем тримається на плаву

Контуром погляду зліва

Ніхто б не подумав що я не живу

Небеса зірки складають в діадему

Часом день проціджує сніги

Я існую так як треба

Мовчу про смерть в самій собі

Цю мить нема як описати

Моя дорога – пусті проміжки в пунктирі

Дощ по калюжах далі б'є стакато

Передаючи слово сильнішій стихії

Побачивши сонця останній кивок

Гроза знов тренує свою дикцію

Я зникла з цього світу як з дужок

Невимовна для життя транскрипція









Читати коментарі (17)
Рейтинг Оцінили Переглянули
8 Михайль Дедал , Дмитро Куліков , Микола Нечета , Катерина Ляшевська , Микола Ільків-Свидницький , Kрабаt , Роман Миронов , Грьобана осінь. 454
( написати коментар )
Михайль Дедал
2011-09-26 23:58:43

Я не знавець форми (та й поезії загалом), але образи мені сподобались - чіткі і сміливі +

По-моєму Ви тут потрібні.

(відповісти)
Ірина Парамбуль
2011-09-26 23:59:47

дякую)

(відповісти)
Микола Нечета
2011-09-27 09:14:11

Ваша поезія модерна, якби наблизити її до класичних меж. Як ставитесь до критики? Тут дехто ображається і не сприймає. І ще не бачив, щоб вона когось виправила. Дівчата дорослішають, і краще спитати в них, чи їм щось дали оці недолугі коменти :)

(відповісти)
Ірина Парамбуль
2011-09-27 09:32:39

Я нормально ставлюся до критики, але вона має бути аргументована. Я не сприймаю коменти типу "гавно", "фуфло" і все. Я в принципі тут зареєструвалася частково для того, щоб якось розуміти свої недоліки і розвиватися. Тому якщо якісь конкретні зауваження - то висловлюйтесь. А щодо класики, то мені хочеться на неї орієнтуватися. Я  в більшості читаю Ліну Костенко, Франка, Симоненка... , але я не задумувалася про модерність чи міру наближення до класики своєї поезії, просто пишу як відчуваю

(відповісти)
Микола Нечета
2011-09-27 10:30:27

Оце і погано, що більшість тутешніх афторів не беруть до уваги, що саме, кому і навіщо вони хочуть донести. Відсутня ідея, висока мета...

(відповісти)
Микола Ільків-Свидницький
2011-09-27 14:06:22

для початку вам треба визначитися, для чого, окрім якоїсь сторонньої думки чи критики ви пишете. якщо ви хочете розвиватися, то потрібно більше різносторонності у всьому, зокрема і у поезії. потрібно виходити із зачарованого трипільського кола Шевченко, Симоненко, Костенко, Франко. А як же ранній Тичина, Сосюра, Шпол, Йогансен, Семенко ет цетера. Симоненка я вважаю Єсєніним укрпоезії, але мене страшно дратує оця герметичність і водночас палке бажання розвиватись... Свого часу Назар Шешуряк під ніком Труп Тараса Шевченка... роздавав багато цінних критичних думок і рекомендацій, зокрема щодо читання. У вас є гарні шанси писати вартісні твори міксуючи класику/неокласику з модернізмом чи неомодернізмом та іншими напрямами й стилями. це потрібно, щоб виробити свій стиль, свій голос. ці мої інтенції однаково я адресую як собі, так і вам. ідея і мета, як вам писав Заратустра також багато важить. пишу як відчуваю - це дитяча відмовка і шлях внікуди, бо кожен хто щось пише і публікує може цим скористатися і виправдовувати різні бздури. ваші тексти до таких не відносяться, але шліфувати і розвивати є що.

бажаю рости, розвиватись!)))

(відповісти)
Анастасія
2011-09-27 16:04:06

Згодна з Заратустрою щодо модерності. Очевидно, що Вам ближча вільна форма аніж класична. У Вас дуже метафоричні, образні вірші, але через непідігнаний ритм їх важко читати, плюс до того у Вас трошки якесь безладне римування.   То може, варто позбавитися усіх рамок, як то рима, ритм тощо? Інша річ, що у віршуванні такого роду все одно має бути плавність, певний ритмічний малюнок(не обмежений рамками віршового розміру). Вдалим відходом від класичності вважаю поезію Каті Ляшевської ( http://litclub.org.ua/texts/show/20997/ ). Можливо, Вам теж варто щось подібне спробувати?

(відповісти)
Ірина Парамбуль
2011-09-27 17:50:18

 Щодо кометаря Анастасії, то я все таки любллю римовану і ритмічну поезію, це вірш написаний ще зимою. Я працюю над тим, щоб мої вірші мали все-таки класичну форму. І ще -  як на мене, все-таки краще нехай рима і ритм трохи кульгає, ніж вірш буде абсолютно вільний. Але це моє суб'єктивна думка

(відповісти)
Ірина Парамбуль
2011-09-27 17:48:08

Ну, якщо вже на те пішло, я ще читаю згадуваного вами Єсеніна, Марину Цвєтаєву, деякий час читала Артюра Рембо. Моя мета? Одного разу викладачка з літератури задала на парі питання: " Для чого існує мистецтво?". Лунали різні відповіді: задля самореалізації, духовного розвитку, виховання суспільства, його відображення і т.д. Вона це все вислухала і сказала: "Чуж сабачья". Мистецтво існує лише заради мистецтва." І я з нею погоджуюсь. Може бути багато причин, щоб писати, але внутрішня потреба має бути первинною. І взагалі -  я все-таки свої твори редагую, працюю над ними, намагаюсь комбінувати, щоб зберігати при цьому зміст, емоції. Але дякую за думку) 

 

(відповісти)
Микола Нечета
2011-09-27 18:04:08

Вже шкодую що не оформив одним файлом всі поради початківцям. я б радив уникати складних термінів і скорочень у ліричних віршах. Бо їх можуть не знати всі, а це інколи дратує. ще є слова, співзвучні з негативними словами і поняттями, які викликають підсвідомі асоціації і негативно навантажують поезію. Слово - матриця в якій мощна енергія. я не раджу використовувати негативно окрашені слова, зв'язані з безумством, втратами, смерттю. Біль,(особливо нез'ясовної етіології) всих теж дістав, кава, кориця, фіранки і прочі рожеві шмарклі з випивкою і сигаретами. Це ДУЖЕ поганий тон, несмак...

постскриптум: Заради мистецтва мистецтво лише для митців. Так можете і передати мою мудрість викладачці. Для людей треба краще старатись :)

(відповісти)
Микола Ільків-Свидницький
2011-09-27 18:12:37

ну-ну, Марцін Свєтліцький не встидається писати про водку і піпіроси, а у вас вони вже стали несмаком. прсто пишуть про це діти із атрофованим відчутям молодості, вічною хворобою росту і усвідомленням власної геніальності та безгрунтовним опортунізмом.

(відповісти)
Микола Нечета
2011-09-27 18:39:28

Вєнічка Єрофєєв теж талановито про водяру писав в "Москва - Пєтушкі". Але що можна Юпітеру, - ніззя бику. Ісключенія тока підтверджують правило :)

(відповісти)
Микола Ільків-Свидницький
2011-09-27 18:22:17

а де ви навчаєтесь?

я згадував Єсєніна в контексті Симоненка. Наш з вами співвітчизник мені нагадує Єсєніна, але то моє і суб*єктивне. щодо решти, розширюйте палітру свого читання. ваша викладачка права, але не зовсім. мистецтво без його акцептора чи противника мертвий продукт - віконна рама на безлюдній планеті, в такому разі мистецтво те ж саме, що у тебе під ногами - пил і прах.

(відповісти)
Ірина Парамбуль
2011-09-27 18:25:05

 Навчаюсь в університеті ім. І. Франка на філософському факультеті (відділення культурології)

(відповісти)
Микола Ільків-Свидницький
2011-09-27 18:27:34

значить ми колеги по вузу)))

(відповісти)
Наталка Янушевич
2011-09-27 20:42:21

Згодна з Миколою (про віконну раму).

(відповісти)
Микола Ільків-Свидницький
2011-09-28 20:17:34

ще раз перечитав і думаю варто поставити плюсик)

(відповісти)
( написати коментар )