№1. [ !!!1 ]

№2. Бога іменувати

Треба,

Щоб будь-хто долонею

не зміг (Й?)ого стерти.

№3. Ірино, як завжди, в сенсі чистої поезії - супер, в особистому... твоя справа. Можу порадити коментарі Ігнатія Брянчанінова на \"Наслідування Христа\". Це щодо іменування. Окремого твору немає, це в нього як зауваження у двох чи трьох творах. Якщо цікавить, - скажи, я тоді пошукаю, в яких саме творах, бо напам\'ять не знаю.

№4. вовченя\"мій Бог\" мені чомусь здається, що Бог тут має швидше метафоричне значення і рекоендувати \"Наслідування Христа\" м\"яко кажучи недоречно

№5. ЗновуПросто якась біда. Чому ніхто не чує слів. Де в попередноьому тексті рекомендовано читати \"Наслідування Христа\"? Ну де? Ні, мені просто цікаво - ДЕ?! Йдеться про іменування-нейменування. Докладно про ЙМЕНУВАННЯ-НЕЙМЕНУВАННЯ йдеться в окремих пасажах декількох творів Ігнатія Брянчанінова. ПРИВОДОМ до тих його міркувань було \"Наслідування Христа\". Твір той там загалом критикується, в думці про йменування-нейменування критикується негативно. Але мені цікаво вже не це. В мене вже просто розпач. Повсюди наштовхуєшся на одне й те саме: говориш нібито просто якісь прості речі, а людина чує щось зовсім інше. Це всюди. Це щодня. Я в розпачі. Вовченя, ну де в коменті №3 рекомендовано читати \"Наслідування Христа\"? Ну поясни мені? Мені просто вже навіть не цікаво, я просто спати не можу, хочу збагнути, якими шляхами рухається людська думка, коли видобуває з тексту не вкладений в нього зміст, а водночас не спостерігає вкладеного. Причім не в якомусь проблемному тексті, а в простій прямо поданій інформації. ДЕ ТАМ ТАКА РЕКОМЕНДАЦІЯ?! ВОВЧЕНЯ! ГА?! Скажи бо вб\'ю нафіґ.

Ху... там ідеться, що непойменовані речі не мають змісту. Тобто, того ще не має назви, імені, для тебе фактично й не існує. Така основна думка, якщо коротко і дещо спрощено. А \"Наслідування Христа\" згадується, бо в ньому якраз висловлено думку, щось на кшталт, \"звертайся до мене без слів\", щось таке, якщо треба, знайду цитату. Але мабуть не треба, бо головна думка зрозуміла. Ірині просто це може бути цікаво як студентці філософії. Для літклубу це вже геть офтопік.

№6. Вже щоб закінчити. Далі думка така: якщо ти уникаєш пойменування речей, твоя свідомість стає іграшкою, скажімо так, випадковості. Оце мабуть досить. Якщо хочеш докладніше - дивися в автора. Можу пошукати, де саме, але навіть не певен, чи в мене зараз ті книжки є. Треба часу.

№7. ШуваловаПрисутність завжди більша за ім\'я. Ім\'я - для зручності, ми мислимо іменами. Доведено ж там кимось, що позамовного мислення не буває. А те, що його можна стерти долонею - то це в сенсі вічного прагнення недобожественного Бога. А взагалі, я зумисне не розумкую в таких віршах: мінімум раціо, максимум ходіння із зав\'язаними очима. \"Расскажи, как трудно искать белых котов в белой комнате: особенно, когда они в ней...\"

№8. теж яА смисл - він завжди до імен і над іменами. Це тільки ми не можемо без імен

№9. кицьіменуй не іменуй всьо равно палучіш ...

живе й пульсуюче. Класно знаходити таке, можна повернутися і знову відчути, як перекочуються у роті ці слова.

Я спершого разу замість іменувати - каменувати читав... шося мене на насильство тягне, видно к дождю=)

Нє, чесно, я б не відмовився мати Вашу збірку.

Продирає як біломор.

Нема слів, одні емоції. Рідко в останній час читав щось таке ж дитяче і таке ж по-старечому мудре.

Міні-рефрен останньої фрази - просто цвях!

Шу просто чудова, атвічаю:) в неї є почерк, чого бракує багатьом молодим

Гарний почерк. Як і Вашу, Оксано, смакую її підбірку потрошки, поступово.

І дивуюся!