На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

ОСІНЬ

slavchyk, 11.10.2011 року



Вранішній осінній туман має певну здатність навіювати чи то пак нав’язувати чи затуманювати свідомість. Починаєш згадувати якісь приємні миті свого життя, чи то настрій такий чи то спосіб самозахисту від туману. Уявляєш ліжко десь серед цього туману з білим покривалом, яке мов на хвилях гойдається в ньому. Серед туману не знаєш напевно де і що відбувається чути якісь кроки, звуки від сирен поїздів і здається от-от, але минається, гавкіт і хекання собак, здається зараз так і цапне за ногу, а в повітрі попри те все спокій і шурхання сухих листків чи то ще на дереві чи то вже під мітлою прибиральників. Згадуєш миті інших осеней, розкладаєш по поличках, рахуєш що і в якій кількості вони тобі принесли чи не факт, що гірше забрали. Наче і знаєш куди йти, але все рівно розгрібаєш руками той туман з відчуттями сліпого котеня, деколи обертаєшся і йдеш в протилежному напрямку все рівно впираючись в зиму, вже з іншими відчуттями. Незабаром й справді туман обпаде на землю снігами, даруючи інші відчуття приносячи інші тривоги. Маючи хоча б одну осінь яка принесла тобі радість, не зможе ж її забути вже ніколи і з надією на те, що ось уже ця точно принесе щось схоже. Чомусь памятається осінь ще до туманів, до порівняння ще та коли в траві на павутинні зависли каплі роси, павуки правда вже не такі жваві та йзрештою мухи теж. Обережно обходиш ті павутиння зважаючи на те, що ті каплі можуть бути останньою радісю цього літа для павуків. В лісі шургаєш листям, щоб зазделегіть злякати тих змій які як покарання не були прийняти на зимівлю до кубла, вони особливо ядовиті. Ще краще коли в одну із таких осеней приходять незнайомі люди і дарують тобі краплю себе чи своїх знань, такі знання не проходять мимо лишаються десь на рівні рефлексів з надією на те, що колись вони будуть даровані дальше. Такі осені не потребують розмов, швидше потреба в роздумах і класифікаціях, впорядкуванні. Осінь це вже ні і ще ні, ніби точка з нульовим виміром з перспективою в мінус нескінченність...

Читати коментарі (12)
Рейтинг Оцінили Переглянули
8 Окайда , Микола Нечета , L17 , Катерина Ляшевська , Фома Пугаляк , Капелюшниця , Фрезія , Перші дні листопада. 811
( написати коментар )
Окайда
2011-10-11 11:20:29

 

 В одну з таких осеней приходять незнайомі люди і дарують тобі краплю себе... Це надзвичайно! )

(відповісти)
slavchyk
2011-10-11 11:28:38

залишаючи вам найцінніше що мають, досвід пережитий і відфільтрований роками)))

 

дякую...

(відповісти)
Сергій Нечета
2011-10-11 12:09:25

я знав , що ти згадаєш про мене

(відповісти)
slavchyk
2011-10-11 12:33:34

новий термін на ЛК "Хрякова гіперактивність"...

(відповісти)
L17
2011-10-11 13:06:46

та, це ж очевидні речі:

 

Ходячий

Резервуар

ЯКІСНОЇ

Критики

(відповісти)
slavchyk
2011-10-11 13:10:23

ну місцями замість якісної  кількісна..._))

(відповісти)
Сергій Нечета
2011-10-12 09:41:49

Thanks Mr. L

 (вдоволено крутить хвостиком, мружить оченята, сучить ратицями)

(відповісти)
Микола Нечета
2011-10-11 13:14:28

Від тієї краплі потім діточки бувають :)

(відповісти)
Фома Пугаляк
2011-10-20 12:43:20

тішить, що дозволяєш собі трохи відірватися від роботи)

щодо тексту. насправді не бачу там Славка, а лише ліричного героя, хз чи то добре чи зле. а от думка і балагурство є - значить +.

(відповісти)
slavchyk
2011-10-20 12:46:41

мене теж то тішить... славко шось троха тимчасово(сподіваюсь) пішов у підпілля...

(відповісти)
Капелюшниця
2011-10-31 15:35:27

читаючи ось такі тексти, хочеться починати любити осінь...

(відповісти)
Окайда
2012-09-26 18:54:31

 

 починайте любити )

(відповісти)
( написати коментар )