На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Кашель сусіда

Фома Пугаляк, 27.10.2011 року



Кашель сусіда за стінкою наче сухий стук курка в револьвері. Ця російська рулетка не дає мені спокою – з кожною наступною паузою, поки він обертає барабан, прокручую кожен останній спогад, котрий повинен застигнути хоча б на кілька наступних днів. Ці флешбеки вирівнюють надщерблені думки, згладжують і, можливо, невдовзі вдасться заснути. Це вигідно подавати собі окремими стоп-кадрами, щоб не вкрадалася підозра, що наступний кадр корелюватиме з будь-яким попереднім і всі згадки перетворяться в один потік, а цього не хочеться – знаю, в такому випадку прийдеться боротися з цим всім у очікуваному сні, що вже зовсім не входить в мій розрахунок.

Обід. Бабця, котра стоїть згорбившись на тротуарі біля Привокзального ринку, витягує чорне щеня з паперової коробки, воно від незвичності видає дивні звуки, тремтить, смикається, старій важко тримати його – сука, мабуть, добряче годувала цуценя. Поруч проходять діти. На хвильку зупиняються, вражено перешіптуються, сміються, тицяють пальцями, посміхаються, намагаються доторкнутися до щеняти. Стара щось тихо і незрозуміло каже до них, вони не слухають її, продовжують балакати, штовхати одне одного в спину і, врешті, втративши інтерес, відходять. Бабця кладе щеня в коробку, поправляє хустину і знову бере його на руки, витягує поперед себе як норкову шапку. Дорослі проходять і на рух та звук повертають голову, дивлячись спочатку на стару в хустині, на коробку, на її руки, потім на собача, пасивно відвертаються, дехто на довше затримує погляд, вгадуючи масть. В мені кипить злість, в голову вперто напрошується фото і підпис – навпаки не буває. Що ж, краще хоча б якийсь господар, аніж люки теплоцентралей зимою.

Вечір. Білява дівчина підходить до клумби і витягує з-поміж квітів кота. Кіт пручається і добряче офігівший. Гладить, оцінює його впертість, дістає з кишені згорток і дає понюхати ображеному. Відпускає на землю. Зацікавившись, двоє стоять і не зауважують мене. В сепії помітно посмішку дівчини, по шерсті кота проходить мідний відблиск, коли той починає маневрувати навколо ноги, наче змія на тілі приборкувача.

Ранок. Спускаючись вниз по сходовій відчуваю сильний аромат парфумів. Неподалік місця епіцентру в куті кілька жовтявих осколків з товстого скла. Біля ліфта другий день лежать понівечені дві-три троянди, вже без пелюсток, поруч записка, на ній щось приблизно „води поки нема, якщо підете в туалет добре вишуруйте”, в кінці або смайлик або знак оклику незрозуміло, трошки далі червоні крапельки застиглі на бетоні – «чорнило» або кров пияка з першого поверху, поштові скриньки накриті зверху кольоровими пропозиціями брати теплий кредит і прозорі пластикові вікна, декілька синіх буклетів ближче до дверей затягнув вітер. Вчувається, що надворі йде життя, ще дві секунди.

Заходжу в зал очікування Приміського і підходжу до кавомата. Годую двома купюрами, марно намагаюся дати більше цукру, зауважую, що з одного залу за мною спостерігає чоловік років тридцяти. Махаю йому, він відмахує мені, мовляв, і тобі здоров. Відвертаюся, і щоб не давати приводу незнайомцеві охолоджувати свій стілець, не звертаю на нього уваги. Стою надворі і палю. Невдовзі він виходить і стає поруч, дістає пачку „Монте Карло”, припалює сигарету прозорою зеленою запальничкою. Роблю ще дві затяжки, викидаю одноразовий стакан, гашу недопалок і йду до табло. Двадцять хвилин, вирішую пройтися по ринку.

Ніч. Балкон на сходах евакуаційного призначення будинку типу К7. В такому освітленні кленове листя виглядає ще гірше, вже не кажучи, що барвою перейшло від свіжого ірису до не застиглої карамелі. Риюся в кишенях, знаходжу кавалок паперу в бушлаті. Підсвічую мобільним. „6/32”. Здогадуюся, що вже три зими носив цей папірчик у внутрішній кишені підкладки, навіть не знаючи про його існування. В сусідньому будинку в двох квартирах дивляться один канал по ТВ, на дев’ятому швидко і періодично хтось смикає за штори. Врешті на заскленому балконі третього поверху виходить на перекур чоловік, видно, що він з кимсь всередині одночасно балакає, бо робить епізодичні та нечіткі паузи поміж затяжками, обертається, хоча який може бути зоровий контакт через темні штори, певний час думає чи не запалити ще одну, холодно ж, навіщо ще раз сюди вертатися, - авансом, - думаю про себе, - давай, хлопе, ще одну, дай мені ще час втупитися в живу істоту, передумує, заходить, гасить світло в прилеглій кімнаті.

Здається цього разу сусід не промахнувся, мене кидає в легке відчуття спокою і сонливості, відчуваю як думки згортаються наче кров на подряпині і врешті вилущуються на долівку. Тепер тільки одне - заснути поки сусід перезаряджає.

Читати коментарі (10)
Рейтинг Оцінили Переглянули
4 Михайль Дедал , slavchyk , Катерина Ляшевська , _. 803
( написати коментар )
Михайль Дедал
2011-10-27 16:49:31

близький для мене зараз і грамотний текст. література-споглядання, ну якщо варто називати подібне літературою, іноді звучить пафосно. мені таким чином іноді вдається пояснити, те що відбувається навколо мене

(відповісти)
Фома Пугаляк
2011-10-27 17:03:41

згідний. варто перенести в розділ "інше".

(відповісти)
Михайль Дедал
2011-10-27 17:19:08

та це не так суттєво. насправді цей уривок більш л-рний ніж б-сть у розділі "проза" на ресурсі. та й про якість теж йдеться. мене трохи дивує, що тут публікується дуже велика к-сть людей, а хорошої прози дуже мало, невже все так погано? а поетична тусовка занадто герметична якась. то я так чогось...

(відповісти)
Фома Пугаляк
2011-10-27 18:12:04

так і є. хорошої прози мало, бо цікаві прозаїки нудяться - на прочитання великоформатних творів в читача забирається багато часу. та й думати треба. самі знаєте - від поезії можна кайфувати навіть не вдумуючись, так як, скажімо, слухати музику виконавця, мови якого не знаєш.

стосовно поетів... прозаїк може сидіти в затінку і тішитися тим, що його проза подобається комусь, а поети мусять робити багато шуму, грати на балалайках, бити писки одне одному. а воно, як відомо, гуртом і батька легше. вони як діти - мають відчувати увагу відразу, інакше думають, що з ними щось не так, депресують, шукають собі інших дітей, щоб не було сумно. десь так собі думаю.

(відповісти)
Катерина Ляшевська
2011-10-27 18:26:54

відповідь на поставлене питання дуже гарно дав фома. то так і є. не згодна лише з останніми рядками про поезію.

даруйте, хорошої поезії тут теж мало, але хіба у цьому справа?! усі ми по-своєму трішечки хворі і всі чогось чи когось шукаємо. от і все. ресурсів дуже багато і всі вони різнотипні. тут всі, хто не потрапив на інші ресурси))) така собі кошерна збірна)))

(відповісти)
Фома Пугаляк
2011-10-27 18:36:20

дарма напевно балалайки закреслив))).

не думаю що така вже й кошерна. комфортна, я б так сказав. зрештою, для чистоти експерименту можете створити тему на "Форумі" - "Чим вам подобається ЛК", щоб тролі не впадали в зимову сплячку)

(відповісти)
Катерина Ляшевська
2011-10-27 18:45:57

дякую, мене не так давно матюкали. я поки сита.

(відповісти)
Фома Пугаляк
2011-10-27 18:56:06

якщо гарним матом крили, то очевидно цінують. чи бояться, що й так добре. думав хіба вам під силу ставити такі епохальні теми)))

(відповісти)
Катерина Ляшевська
2011-10-27 19:12:42

о да. ща тут хряк авторітєтом. най ставить.

(відповісти)
_
2011-10-27 18:45:27

Так само і в мене буди сусіди-алкаголіки, які кашлем не обмежувалися, а стіни, блін, тонкі! Я купив собі затички у ваху і все - кілька годин глибокого сну мені на ніч забезпечено...

(відповісти)
( написати коментар )