На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Есе "Жіночий набір"

Фома Пугаляк, 28.11.2011 року



Свого часу зарікався не писати про жінок, як про якийсь збірний образ, котрий міг би рахуватися еталоном чи мати за мету вироблення моделі поведінки, на крайняк. Однак, маючи схильність не дотримуватися обіцянок даних собі, що читач цілком правильно може назвати слабодухістю, мушу, не зважаючи на декілька спірних моментів, котрі мали б показати автора таким собі виконавцем «monkey business» чи брехуном, написати, адже тільки таким способом вирвуся з тенет своєї власної психіки.

Насамперед треба зазначити, що всілякі поривання характеризувати жінок як в цілому, так і окремих представників, можна сміливо розглядати як троллінг, адже кожен, починаючи від сопливих поетів та закінчуючи тими, хто пише про жінку як про бездушний об’єкт (що, до слова, не так давно з точки зору історії спростовано), має своє більш-менш чітке уявлення чим і ким є жінка, й сперечатися можна до скону, звісно, якщо комусь це цікаво. Друге, - якщо судити про жіночі справи в контексті порівняння з чоловічими, то неодмінно зроблю медвежу послугу діючим персонажам, котрих змальовую з пам’яті, що в свою чергу також може містити елементи недостовірності. Якщо ж хтось вважатиме даний опус методичкою, то можу в приваті вірно вказати напрям руху і місце призначення, яке, втім, не має нічого спільного з жіночою анатомією, радше навпаки.

Отож. Бути з жінкою – означає плентатися десь неподалік так, щоб не викликати у неї дискомфорту. Про комфорт не йтиметься, адже автор не такий вже й дурень, щоб інтимне видавати за бажане. Та й самі знаєте, гіршого способу впливати на жінок аніж згадувати про колишніх, не існує. Тому обмежуся тільки замальовками, отакими як, буває, хворіють вуличні художники - простим олівцем встигають накинути на папері, допоки об’єкт не зникне з поля зору і не вивітриться, залишаючи в пам’яті тільки значимі штрихи. Тепер, коли означення дане, відступати нікуди.

Близько третьої ночі, я і пані О. сидимо на її балконі та розмовляємо, вона періодично впадає в істерику, розповідає, наче на сповіді, про теперішнього чоловіка, сина в місцях «не настільки віддалених», роботу в державній структурі, мисливство, коментує фотороботи (наголос на четвертому «о»), місцями замовкає, чіпляється міцно за сигарету, запевняє, що не зґвалтує мене і поправляє нічну сорочку. Вибираю паузу і запитую ким вона хотіла стати в дитинстві. Вона замислюється, каже, що я перший за останні 40 років, хто про це її запитав, певний час бореться всередині сама зі собою і каже, що хотіла в ляльковому працювати. Подумавши, показує мені на бетонній стіні балкону кілька персонажів театру тіней, коментує, мовляв оце от кінь, це собака, при цьому смішно гарчить, на що відгукується її невротична такса і, вигнавши собаку з балкону, просить мене, аби я показав їжака, щоб вистава таки відбулася. Мені незручно лізти в чужу мрію. Я відмовляюся і пані О. двадцять хвилин сама показує мені виставу, в якій вловлюю не так вже й багато сумних ноток. Коли казка закінчується вона замовкає, проводжає мене до дверей, я роблю їй комплімент щодо вигляду та вистави, цілую в чоло, сам не знаючи чому, чекаючи на ліфт краєм ока бачу, як вона, наче школярка, заглядає в шпарину вхідних дверей, заходжу в ліфт. Вистава закінчилася.

Ранок. Нерегульоване перехрестя, відповідно водії поводяться наче рагулі, вичікую того доброго таксиста, котрий зупиниться, махне рукою і дасть змогу перейти на інший бік вулиці. Навпроти з’являється жіноча постать з фігурою античної богині, глиною виліпленою Богом та фітнесом, запеченою в солярії, амінь. Весь світ в даний момент конденсується на цій жінці, я бачу її легку посмішку - піддерті кутики вуст. Машини за наказом Афродіти зупиняються, я вирушаю. Зневажливо хитаю головою водіям, котрі поглядом канюка стежать за богинею, один знизує плечима і підморгує. Жінка наближається, відчуваю, що зараз має настати або кінець світу, або десь в далекому космосі саме в цей час вибухає супернова, вона посміхається до мене, я зчитую її вираз обличчя - «а хулі видумали, панове», - і, порівнявшись, вловлюю бергамотовий відтінок в повітрі. Раптом світ розширюється, в голові виникає думка про теплицю Ботанічного саду. Бордюр.

Стою в черзі найближчого магазину. Відірвавши погляд від горілчаного відділу зауважую знайомий профіль. Відчуваю, як нейрони перегукуються в мозку, імпульси прочісують комірки пам’яті і перед очима постає картина жриці кохання, з якою опосередковано мав справи. Розважаюся – вигадую, яке ім’я би їй зараз пасувало. Коли та обертається і дивиться на мене, то намагаюся висилати подумки імпульси, давай, скажи, привіт. Вона затримує на мені погляд довжиною в пів секунди, по міміці не вловлюю жодного знаку, відвертається. Відбувається перепрошивка образу – затираються шкіряні облягаючі штани та чорний синтетичний светр, - на зміну приходить те, що бачу – коричневе пальто класичного крою, світло-коричневий гольф, прості округлі черевики на низькому підборі. Попередня версія залишається і переписується десь на самому дні пам’яті. Коли вона проходить біля мене, ще раз звіряю чи не помилився бува з місцем розташування родимки.

Нічний виступ гурту. Не відриваючи погляд стежу за жінкою, яка вибиває ритм на барабані. На лиці читаю тільки втому та байдужість. Мене розриває на куски – вона не може бути жінкою, жодних емоцій за пів години, це радше механічний робот. В роздуми (у ту шпаринку, яка відповідає за сумніви) пролазить здогадка, що це мабуть магічний ритуал, ця думка розкривається наче парасоля і закриває весь простір, авжеж, це ритуал. В ньому відчувається смак первісного мазохізму, піт барабанщиці це страх і кров перших менструацій, в механічних суглобах нагрівається та з’їдається жіноча гартована сталь, а в байдужому погляді на публіку можна зауважити спокій та світовий розум африканських шаманів, які приймають пологи в своєму племені. Пісня закінчується, мені не можеться аплодувати, виходжу перекурити.

Трамвай номер 2 в заторі біля пам’ятника Чорноволу. В ньому тхне горілим. Водій відчиняє двері, виходжу, щоб пройтися і сісти на цей же трамвай на площі Митній, зробивши невеличке коло через підземний перехід. Помічаю, що навпроти В’ячеслава сидить дівча і рисує. Кидаю светр на траву і сідаю збоку неподалік. Вона рисує похапцем, це виглядає так, ніби вона малює свого недалекого родича, і, щоб той не втомився тримати руку а-ля «принесіть ще три, будьте ласкаві», поспішає, аби накинути основу. Бачу, як олівець робить прямі, здогадуюся що в даний момент відбувається на папері, коли стилос починає виписувати віражі. Дівчина – скоріш за все початківець, вона корчить гримаси, злегка висуває кінчик язика, таким чином несвідомо демонструючи мені свою оцінку вдалості того чи інакшого штриха, напружує спину, коли відривається від аркуша і споглядає на пам’ятник в цілому. Вона знає, що я сиджу і спостерігаю за нею, це трохи сковує її, але з усього зрозуміло, що свою справу вона не залишить, а міняти присутність музи на пусті знайомства не варто. Мені також робити цього не хочеться – в жіночі стосунки давно не пхаю носа. Зрештою, за кілька хвилин вона закінчує роботу, кладе біля себе аркуш, з другого боку олівець, уважно вдивляється в Чорновола, немов очікує на його реакцію, відкриває полотняну сумку, слинить пальці, перегортає кілька аркушів в папці та вкладає рисунок поміж них. Встаю і йду.

Читати коментарі (10)
Рейтинг Оцінили Переглянули
8 Катерина Ляшевська , В'ячеслав Шестопалов , Атена , slavchyk , Михайль Дедал , Оксана Лепак , Антон Ракута , Мадлена Молле. 887
( написати коментар )
Катерина Ляшевська
2011-11-28 17:58:36

від ваших опусів, пане, часом болить голова, але це найприємніше, від чого вона може боліти)

 

(відповісти)
Фома Пугаляк
2011-11-28 18:03:24

ніхто не казав, що буде легко)

(відповісти)
Атена
2011-11-29 00:25:33

соковито)

(відповісти)
slavchyk
2011-11-29 10:47:16

фу який стрьом і несмак...

(відповісти)
Фома Пугаляк
2011-11-29 10:54:54

ото вже курвий син))))). добре. так підійде)

(відповісти)
slavchyk
2011-11-29 10:58:11

та ніфіга не підійде...

взяв лінійку і міряєш спочатку свого "в пп буде легше пояснити" а потім кількох пересічних на твої малі мірки непересічних жінок...

(відповісти)
Фома Пугаляк
2011-11-29 11:01:20

що, зачепив за живе?)))

(відповісти)
slavchyk
2011-11-29 11:15:21

ну та...

(відповісти)
WARJAT
2011-12-25 17:46:04

таке ся не робить неспеціально

(відповісти)
Фома Пугаляк
2011-12-26 08:27:08

то може в вас, куме, так ся не робит, а нам нічого втрачати, знавцям і поціновувачам китайського сексу))).

(відповісти)
( написати коментар )