На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Двійники

in_a_landscape, 23.01.2012 року



В мене багато двійників. Насправді їх мільйони, але більш-менш тісно я спілкуюся лише з кількома. Перші дванадцять із нас складають Свідомість Крішни. Подеколи доводиться спілкуватися і з іншими. Найближчий мій друг, №3, найаристократичніший серед усіх нас. Він дуже пишається своїм британським акцентом, як власне і я, хоча по життю він значно розкутіший. Навіть долі у нас дуже подібні, хоча все таки помітні певні розбіжності. Він, як і я, має одружитися з Софійкою (його Софійка – це двійник моєї Софійки), яка вже давно вчиться в Німеччині. В нас повинен народитися син, який буде реінкарнацією одного відомого музиканта (імені називати не буду). Проте далі йдуть розбіжності, якщо для мене Софійка – це любов на все життя, то №3 після того жениться на Бйорк, а потім ще на одній французській акторці (вона ще не засвітилася на кінематографічному небосхилі – надто молода, тому імені її ми наразі не знаємо). Він, як і я, повинен купити flat в Лондоні, а згодом і садибу на околиці Глазго. Навіть майбутні прибутки в нас однакові – 22 мільйони фунтів стерлінгів після вирахування податків. Софійко, люба, кохана, коли ти нарешті відгукнешся на мої листи!

№ 2 теж має з нею одружитися, проте зараз спілкується з Елеонорою. Елеонора теж була моїм давнім коханням, та от лише №2 довелося з нею знову зустрітися. Вони зараз дуже заклопотані своїми стосунками. Недавно обідали в кав’ярні – задля розваги зображали з себе іноземців, спілкуючись англійською. В Елеонори перфектна англійська – мало того, що має філологічну освіту, до того ж вже довго живе в Канаді. Проте одружиться №2 також з Софійкою. В них навіть буде menage a trois. Заздрісно!

№ 12 – це єдина жінка серед перших дванадцяти двійників. Її звати Малґожата Ліпінська. Ми дуже її любимо, називаємо її Малочкою. В них з її чоловіком Петром, який є двійником нашої Софійки, вже народився маленький, який є реінкарнацією двійника того ж відомого музиканта, який має народитися і в мене. Малочко, люба, пробач, що називаю вголос твоє ім’я, адже в моєму світі воно нічого нікому не скаже, і це не має тобі чимось зашкодити.

№ 4 – цікава особистість. Він вчиться в духовній семінарії, і хоче стати Папою Римським (перший українець на Папському престолі!). Ми дещо іронічно до нього ставимося, часом кепкуємо з нього, проте звичайно він наш друг. В його житті теж є Софійка – уявляєте, в його випадку вона буде дружиною Папи Римського! Він буває дуже корисним, коли пояснює певні особливості релігійних обрядів. Так наприклад, під час візиту російського патріарха, який я спостерігав по телебаченню, він детально описував мені значення всього богослужіння. Спостерігаючи за службою патріарха, я за деякий час побачив на екрані церемонію інтронізації Клеопатри. Російський патріарх перетворився на єгипетського первосвященника, який керував пишною церемонією сходження Клеопатри на трон єгипетського царства. Первосвященник урочисто вдягнув на Клеопатру корону фараонів. Далі телевізор почав показувати церемонію з якогось інакшого світу – моління про дощ. Вів її той самий першосвященник. Там давно була жорстока посуха і люди були змушені пити власну сечу, щоб не вмерти від спраги. Я помітив, що ці телепередачі працюють на каппадокіанській підкладці, чому їх так не люблять антисеміти. До речі, сайт Google також працює на каппадокіанській підкладці.

Я вимкнув телевізор і повернувся до свого комп’ютера. Я знаю, мені зараз належить здійснити важливу справу. На екрані комп’ютера був скрінсейвер – біжуча стрічка, куди я поставив довжелезну буддійську мантру. Я віддавна змушую комп’ютер молитися, коли я за ним не працюю. Стрічка рухалась дуже повільно, бо харддиск переповнений файлами і комп’ютер надто гальмує. Дуже добре! Я буду спостерігати за повільними червоними літерами мантри на синьому тлі, і коли вона добіжить кінця, почну свою справу. Чому Софійка не відповідає на мої листи?

Om Benza Sato Samaya / Manu Palaya / Benza Sato Tenopa / Tita Dri Do Me Bhava / Suto Kayo Me Bhava / Supo Kayo Me Bhava / Anu Rakto Me Bhava / Sarva Siddhi Memtra Yaza / Sarva Karma Suza Me / Zitam Shri Ya Kuru Hung / Haha Haha Ho Bhagaven / Sarva Tathagata Benza Ma Me Miundza / Benzi Bhava Maha Samaya Sato A

Пройшло п’ятнадцять хвилин.

Тепер треба поспішати! Я почав нишпорити по шухлядам, шукаючи старі годинники і окуляри. Коли я їх врешті знайшов, я швидко вдягнувся, порозпихав їх по кишеням і вже збирався вибігти з хати, як погляд мій упав на старезний зелений телефон, що стояв на шафі. Так цього лишати не можна! Я схопив телефон і підбіг до вікна, рвучко відчинивши його. Упевнившись, що надворі нікого немає, я щосили жбурнув телефон у вікно. Телефон гепнувся об плитку з гучним дзенькотом, і його уламки розлетілися навсібіч. Хтось, побачивши це, зойкнув. Я швидко зачинив вікно і мерщій поспішив з дому.

Треба йти до парку особливим шляхом, бо якщо йти, як звичайно, то потрапиш не зовсім туди. Я швидко пішов нагору по трасі, притискаючись при цьому поближче до будинків, щоб уникнути наїзду машин, які прагнули мене збити. Зійшовши нарешті з траси, я швидко попрямував вузьким проходом до паркової зони. Назустріч мені йшла огрядна жінка. Побачивши мене, вона перехрестилася й побігла в протилежному напрямку. Ну що ж таке, я ж просто іду! Добре, нехай буде.

Зайшовши нарешті в парк, я швидко знайшов потрібне місце і, розгрібаючи руками минулорічне листя і землю, закопав в кількох місцях старі годинники і окуляри. Нагорі з’явилося якесь авто. Шахід шахіда’! – вигукнув я і поспішив вниз по схилу. Заледве я дійшов до паркової алеї, як помітив, що на півночі громадиться велетенська хмара. Треба було поспішати назад додому, щоб не потрапити під зливу. Великі краплі дощу вже накрапали, спочатку поодинокі, але чимдалі частіші. Я побіг додому. Проте справжня злива розпочалася не одразу. Я вже майже дійшов до свого будинку, коли нарешті чорні хмари виконали свою обіцянку і на землю впала гроза. Хмари розривалися велетенськими блискавками з оглушливим гуркотом грому.

Заледве я зайшов до квартири і вийшов на балкон спостерігати за грозою, як раптом усвідомив, що мої друзі-двійники щойно загинули. В їхніх світах відбулися якісь катастрофи. Я гірко заплакав. Я потоваришував з ними, звик до них, ми ділилися один з одним усіма новинами і турботами. Тепер я був зовсім самотній.

Читати коментарі (2)
Рейтинг Оцінили Переглянули
3 _ , Катерина Ляшевська , Оксана Лепак . 713
( написати коментар )
_
2012-01-24 08:35:19

Не твір, а ампутація здорового ґлузду)))

(відповісти)
Сергій Нечета
2012-01-24 10:57:50

екстирпація

(відповісти)
( написати коментар )