На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Абетка для Каті. Особисте і суб’єктивне.

Андрій Мирохович, 03.03.2012 року
Рецензія на твір «забуваєш про свого вєліка » автора



хороший вірш. цікаво, скільки в ньому біографічності.

спробував так ніби прикласти до себе, врешті-решт примірювати жіночий одяг настільки табуйоване задоволення, що просто перетворюється на перфоменс, такий собі темпонарі-арт (ти розумієш про що я – ну, звісно ж, про народну самодіяльність). Отож, рефлексії від споглядання цієї одежі (можна вважати спробою неакадемічного коментування)

« забуваєш про свого вєліка

про тачанку моделі машинок

все тобі американські гірки з обмеженням віку»

цікавий багатообіцяючий, з таким легким флером ностальгії за початком 90-х (якщо це дійсно можна так назвати, бо по правді, та хто б хотів повернутись у цей божевільний час) початок. вєлікі, мда, тоді ще не було цих монструозних механізмів з коробкою передач, дійсно – вєлікі, інакше й не скажеш. моделі машинок – то взагалі тема варта окремої розповіді, бо були просто машинки, а були власне модельки, в них розкривалимь двері, піднімався капот, може ще щось там відкривалось. цікаво, звідки в цьому списку тачанки, цей символ волелюбного гуляй-поля, представницька тачка нестора івановича, цей пересувний біллборд революційної естетики повсталого селянства із сакраментальною парою без перебільшення геніальних слоганів «хер догониш – хер уйдеш»

американські гірки теж з’явились в ці баламутні роки, щоправда щодо вікових обмежень я щось не дуже певен, але чого вже там.

Гаразд, далі за абеткою, треба ж мені пам’ять потренувати.

а) «постійні стрічки хічкока без квитків на останні ряди»

забавно так, хічкок з його саспенсами – невже ще хтось пам’ятає старого торгаша страхами, і невже комусь кортить цілуватись під ці фільми? хоч, загалом, природно – якщо кортить цілуватись, то жоден альфред (адольф?) не завадить, природнє – непереможне

б) «все тобі заратустра і у всьому тобі кустуріца»

заратустра – майжегерой якогось епосу, доволі занудливий дядько, який зловживав труїзмами, епатажем та банальним несмаком. той, що з ірану ще занудливіший напевно (сама виріши чи потрібні тут коми) був – якщо був, бо з тими пророками сама морока, даруй за каламбур. за що його так цінує певний ґатунок молоді,коли тільки починає рости волосся в зоні бікіні? згадую Л.У. «почитаемая, но не читаемая» - той сам випадок, вочевидь.

кустуріца – люблю старого, більше як ідею, ніж як режисера. і бреговіча теж люблю. щоправда тепер серед актуальних персонажів це не прийнято, признаватись у любові до цієї балканської циганерії, якось воно банально (в такому списку моветон-любові ще тарантіно і гай річі – мда, де тепер ці старі забіяки?)

г) «а так часом хочеться

щоб пурпурові вітрила напнулися»

пурпурові вітрила – симпатично, захотілось томатного соку, і так споквола російською «а соль?», з таким протяжним сссичанням

д) «і ніякого тобі достоєвського мопассана»

а що, той французький класик дійсно достоєвський, особливо «Моє життя». загалом, на той час вони всі були такі достоєвські, особливо фєдор міхайловічь, йому дивовижно личить це прізвище (навіть не знав, що цей прикметник такий загальнопоширений, аж доки не натрапив на нього в словнику Л. Ставицької, до речі, вона вважає, що він походить із сленгу музикантів – вочевидь, ДФМ теж дратував їх рваним ритмом, немелодійністю і необґрунтованою затягненістю і затяганістю (прошу вибачити, знов не втримався від каламбуру) своїх композицій). але любити Творчість Достоєвського Ф. М. дуже бонтонно, це виказує Гарний Смак у Літературі і Душевне Багатство, старий мопассан (В. Н. вважає, що він схожий на лева – тобто навпаки, лев схожий на гі де) теж вказує на Високий Рівень Розвитку і Освіченості. загалом, більшість (всі?) мертвих авторів виконують таку роль маркера – стендаль,набоков, толстой, ще толстой,буковскі, платонов, гінзберг, бальзак і тьми, і тьми їх, а імя їм легіон. трошки іронічно, що колись хтось з них може й був володарем дум, інженером душ, майстром часу

е) «чи мілевського в основному складі твого динамо»

всі ці колективіські види спорту перейняли на себе якісь криптонацієтворчі функції, і команда – не просто команда, а «твоє динамо» (колись подруга кричала «достала меня эта твоя долбаная Украина»)ну ще виглядає таким собі очевидним – твоє динамо тебе продинамить, але тільки тебе і тих, хто вважає його своїм, мені це буде байдуже

ж) «ніяких боварі любих друзів ніф-ніфа наф-нафа вовків-братиків

лише тома сойєра далекі галактики і ніколи-ніколи не плакати»

цікава така суміш місьє флобера, неактуальної політики, дитячих казок і підліткових фантазій.

щодо плачу – десь так років п'ятнадцять тому автор, якого не я, але люди, назвали найліричнішим Поетом сьогодення розважливо зауважив «а коли не можна плакати починається війна», там далі ще було щось про мілібарі-мотиви за розхрестями вікна (тільки тепер звернув увагу, як це було давно – велика епоха пластикових вікон ще не настала) – але це вже не суттєво

з) «що буратіни стають карабасами»

дотепне таке зауваження, мда, час і різномаїті зловживання нещадні, задертий ніс змінюється повислою бородою, угу, весна зимою (даруй таку паскудну риму), а загальновідомо – що на вітрині, те й в магазині.

і) «знаєш

треба частіше вмикати в собі джекі чана чи форреста гампа»

дивовижно привабливі образи своєю вітальною силою, як їх не бий – вони як м’ячик, і влучають завжди в «девятку» (упс, звідкіля це у мене футбольна термінологія?). дивно, що релігійно-стурбовані не оскаржили образ цього гампа, такого собі пророка нових цінностей (тиражовані футболки з відбитком його брудного лиця – очевидна цитата із євангелії, там де про вероніку).

крім того, це можна вважати ще й такою собі традиційною даниною політкоректності, ну звісно, як воно, без представника великої азії або/та альтернативно-обдарованого.

й) «не знімати нового титаніка і ніколи нікого не приручати»

ну звісно, ми відповідальні за тих (перед тими?) кого приручили, святий екзюпері улюблений автор пацифістів, і титанік в тему, а якже – величезна катастрофа початку минулого століття, нащо будувати такі корита і товктись морями навперегони з айсбергами, і фільм сльозливий такий, і артюр ді-капріо такий зворушливий, тільки тої дівчинки, що в парі з ним була чогось не пригадаю, здається блондиночка така мініатюрна

ї) щось для мене ця тоненька свічечка літери ї така сама дражлива, як цифра 13 для декого (не для мене). ця графа порожня.

л) «а приручати – так сталіна»

не виникло в мене образу вусатого чолов’яги з неодмінною люлькою (взагалі, це схоже на наслідок перегляду радянських фільмів про війну, чолов’яга, сила, буря і натиск, а так глянути – старий самотній чоловік, принаймі в ті військові роки другої світової, до речі теж стає таким собі маркером, адже комусь ВВВ, вставай страна огромная, за родіну-за сталіна). хоча може це і є його іронія, жив як сталін, вічно молодий, втілення сили і могуті, а помер як грузин йосиф джугашвілі, дідусь, чиї багато численні внуки чекають на спадщину і не проти придушити старого впертюха подушкою.

м) «забуваєш про свого вєліка всі ці сказкі якогось пушкіна»

здається, колись такий шоколад був, взагалі сказкі пушкіна – ето наше всьо, це безпечно і загальноприйнято — цінувати творчість покійних класиків (так само як і скидати їх з пароплаву сучасності)

н) «я люблю тебе ізотериків травмування свідомости лунтіків»

об’єктів любові чотири, як основних стихій, сторін світу, вимірів цього ж світу, така собі ширина-висота-довжина і час. чи лунатикі символізують містичний вимір, адже часу не існує?

о) «та не буде ні я (романтика) ні сореля ні карбонаріїв»

люблю хвильового, хоч в одному рядку з стендалем він дещо неприродно веселий. таке химерне поєднання характерне для шкільних програм, ніяк не можу втямити, як воно дітки здатні на одному уроці сприймати експресивну скоромовку миколи тагабата, а на іншому неквапну розповідь цих старомодних романтичних реалістів.

звісно, цікавою була б інтерпретація сореля як старого жоржа, одного з анархіських теоретиків (о, знов ця ля белля франсе! а що – не цибулевим супом єдиним), і карбонаріїв як символ повстанського руху, а я (романтика) як утопію переможців-інсургентів – але це надто вже фантазійно, та й до чого тоді оце оптимістичне

р) «просто знай

і на твоїй троєщині

колись проростуть тюльпани»

та звісно, що проростуть. не втримаюсь від спокуси моветону – а ще в твоєму домі гратиме музика, тільки ти її не почуєш. ось така собі столично-пролетарська сансара, такий неспокійний чин.

дійсно хороший вірш. шкода мені це вбрання не дуже личить, і ще цікавіше – скільки в ньому біографічності.

Читати коментарі (9)
Рейтинг Оцінили Переглянули
6 Катерина Ляшевська , _ , in_a_landscape , Андрій , Микола Нечета , Роман Миронов. 1342
( написати коментар )
Катерина Ляшевська
2012-03-03 16:28:33

не знаю, що у таких випадках кажуть...

сьогодні 3 березня, а у мене враження ніби 8ме. давно мені ніхто не робив таких приємностей. давно.

дякую.

сам текст прокоментую пізніше.

(відповісти)
Андрій Мирохович
2012-03-03 17:37:55
не зовсім я зрозумів таку реакцію дещо емоційну
(відповісти)
Катерина Ляшевська
2012-03-03 19:10:33

розслабся, ніц, особистого, просто перша рецензія на мій текст, ще й така)

(відповісти)
Микола Нечета
2012-03-06 18:23:58

Як на мене, вірш занадто бутафорський. ніби споглядання життя крізь шпарину раннього дорослішання

(відповісти)
Андрій Мирохович
2012-03-06 18:59:49

як на мене, це просто стилістика така, бач я вказую на очевидний вплив шкільної програми на вибір образів, таке часте явище, якщо нема іншої лектури, то й шкільна на висоті та сприймається як мейнстрім.

(відповісти)
_
2012-03-03 18:00:01

Бачу, що тебе прорвало на рецензії. Тільки дійсно воно все суб*єктивне та особисте - політ чужої душі так сказати і хер повториш таку траєкторію. Від себе виділю лише одну стрічку: «все тобі заратустра і у всьому тобі кустуріца» - одночасно таке собі пожиттєве обмеження та одночасно карманний криголам в існуванні.

(відповісти)
Катя Латаття
2012-05-07 02:49:43

А пити пора кидати з такими фразами

(відповісти)
Андрій Мирохович
2012-05-07 20:24:38

це ви про що?

(відповісти)
Катерина Ляшевська
2012-08-14 19:28:20

а моя рецензія на рецензію десь пропала(((

(відповісти)
( написати коментар )