На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Теллуріум 516 D

in_a_landscape, 10.03.2012 року



Хосе прокинувся зранку, поснідав, вдягнувся і почав нишпорити серед книжок. Він витратив на це кілька хвилин, аж доки не знайшов те, що шукав. Це була доза LSD. Полегшено зітхнувши, він заховав її до кишені і вийшов на вулицю.

Біля ЖЕКу, повз який він проходив, стояла група сантехніків, електриків та двірників. Раптом один з сантехніків, побачивши Хосе, почав гавкати. “Гав! Гав, гав!” Хосе вирішив за краще не реагувати, проте пришвидшив ходу. “Гав, гав, гав, гав!” загавкали собі й інші. Хосе не обертався. “Гав, гав, гав!” – несамовитіла зграя. Завернувши за ріг, Хосе швидко попрямував до центру. З-за рогу ще чулося гавкання. Треба буде надалі обминати ЖЕК, подалі від лихого. Цей сантехник гавкав на нього вже не вперше.

Упіймавши таксі, Хосе поїхав до аеропорту, де на нього чекав власний приватний літак. За годину він уже сидів в його кабіні і на п’ять хвилин занурився у медитацію. Далі він поклав руки на важелі управління повітряною машиною. Слухаючись його команд, вона м’яко викотилася на злітну смугу, і незабаром, розігнавшись, відірвалась від землі. Сонце просвічувало крізь легенькі хмари. Літак набирав висоту, і за якісь п’ятнадцять хвилин вже летів високо над землею. Переконавшись, що політ відбувається нормально, Хосе прийняв дозу LSD і миттєво опинився в повітряному просторі планети Теллуріум 516 D. По курсу виднілися три височезні вулкани, що освітлювалися двома сонцями.

“Міцар, Міцар, це Фекда!” – почув Хосе в навушниках.

“Фекда, Фекда, це Міцар!” – відповів він.

“Заходь на посадку!”

“Анет, це ти?”

“Цить, я сказала! Бачиш знак?”

На горі виднівся великий знак, на якому була намальована стрілка донизу і напис ПОСАДКА ТУТ.

“Бачу”

“Щасти!”

Хосе знизив літак і побачив посадкову смугу теллурійської бази.

В ресторані на нього чекала Анет. “Я вже за тобою скучила! Я замовила теллурійські страви.” До столику підійшли ввічливі й ошатні гуманоїди, несучи їжу на тацях. “Ти знаєш, так важко було дістати квиток до Теллуріума.” –Хосе багатозначно помахав фірмовою упаковкою від LSD. “Знаю я цей квиток,” – зітхнула Анет. – “Сама тут як опинилась.”

По обіді Хосе і Анет вийшли на галерею, з якої відкривався величний краєвид на три вулкана Теллуріума. Сонця, що заходили, забарвлювали краєвид у неповторну гаму кольорів. Прозоре покриття галереї дозволяло ними милуватися, захищаючи від впливу отруйної атмосфери. Внизу під галереєю в калюжі аміака плавав труп сантехніка.

“Завтра летимо на Андріомену. Неймовірно, але факт” – сказала Анет. На пальці у неї виблискувала імперська каблучка з діамантом.

Читати коментарі (5)
Рейтинг Оцінили Переглянули
5 _ , Lipa , Роман Миронов , Микола Нечета , L17. 695
( написати коментар )
_
2012-03-10 20:12:02

Фарс якийсь...

(відповісти)
Роман Миронов
2012-03-10 22:06:59

“Гав, гав, гав!” - це саме те, що я люблю ! ))

(відповісти)
in_a_landscape
2012-03-10 22:51:24

це найменш сенсовно навантажена частина тексту

(відповісти)
Роман Миронов
2012-03-11 13:25:09

А після LSD ? ))))

(відповісти)
in_a_landscape
2012-03-11 14:23:42

найбільш містична

(відповісти)
( написати коментар )