На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Літаюча тарілка

in_a_landscape, 07.04.2012 року



Вечір в горах видався напрочуд гарним. Хосе і Анет сиділи не ґанку, насолоджуючись чудовою природою. Вони цілий день блукали, і повернувшись, відчували приємну втому і задоволення від вдало проведенного дня. Досить швидко темніло, і на небі з'явилися перші зорі. Майже не було хмар, і незабаром безмірний простір над головою був всіяний міріадами зір, невидимих в містах через світлове забруднення. Тут, де майже не було світла, видовище було надзвичайним. Особливо притягувала погляд світла смуга Чумацього шляху, нашої власної галактики, видимої зсередини.

- Як захопливо, - зітхнула Анет, - якесь містичне враження від цього зоряного безмежжя!

- Так, нечасто можна таке побачити, - погодився Хосе.

- Тобі не здається, - сказала Анет, - що за цим усім стоїть якийсь Космічний Розум, якесь позаземне Начало, котре відображає закони Всесвіту, його небесної механіки, гармонії сфер, і є джерелом якихось таємних знань, які поки-що приховані від нас?

- Не знаю, важко сказати..., відгукнувся Хосе, - але дійсно, коли за всім цим спостерігаєш, то виникає відчуття причетності до таємниць буття — тобто ти їх не усвідомлюєш, але з'являється переконання, що вони існують.

- Невже ми самотні у Всесвіті? Я у це не вірю, — провадила далі Анет, — такого просто не може бути. Можливо ці істоти, представники Космічного Розуму, врешті-решт принесуть до нас якесь світло і усвідомлення таємниць Всесвіту?

- Якщо врахувати надзвичану, неуявну кількість зір і планет, то мабуть так, життя мусить існувати ще десь. Але невідомо, чи можно колись подолати ці неймовірні відстані...

- Не знаю, як саме це може статися, але можливо колись ми зустрінемося з ними? Це буде надзвичайною подією...

Кілька хвилин Хосе і Анет мовчки розгядали зоряний килим.

- Що це? Дивись, якась зірочка рухається! - вигукнула Анет, і простягнула руку угору.

- Напевно літак.

- Ти думаєш?

Хосе і Анет напружено спостерігали за зірочкою.

- Щось вона рухається надто швидко!

- Ха! - видихнув зі здивуванням Хосе.

Зірочка ця помітно збільшилася у розмірах і з блискавично рухалася в бік гірського пасма. Раптом вона різко сповільнилася і зависла над темним силуетом ближнього пагорба. Стало помітно, що це великий диск, який, здається, швидко обертався і при цьому випримінював досить яскраве світло.

- Ну нічого собі! - вигукнув Хосе.

- Це літаюча тарілка! - майже заверещала Анет — я казала тобі, я казала тобі — це космічний розум, вони прилетіли до нас, вони прилетіли до нас, — ми не одні у Всесвіті! Ми їх бачимо! Це літаюча тарілка!

- Такого не може бути, - ошелешено промовив Хосе.

- Ну як не може бути, ми ж їх бачимо! Швидко витягай фотоапарат! Притьмом!

Хосе вийшов із стану заціпеніння і почав нишпорити у сумці в пошуках. Йому це вдалося далеко не одразу.

- Швидше, швидше! — Анет аж верещала від захоплення.

Нарешті Хосе вдалося знайти фотоапарат і він лихоманливо почав тицяти кнопки. Але якраз в цю мить тарілка раптом зірвалася з місця і на шаленій швидкості зникла за горою.

- Ну що, в тебе щось вийшло? Ну?

- Якась просто світла пляма.

- Ет! Ну не міг ти пошвидше рухатись? Ось так завжди!

- Я не можу прийти до тями. Може мені це все наснилося?

Хосе та Анет ще довго та схвильвано обговорювали побачене, аж поки десь вже майже під ранок, страшенно стомлені, втративши надію знову побачити літаючу тарілку, міцно не заснули прямо тут на ґанку під теплою ковдрою.

В цей час на командному містку літаючої тарілки стояли дві незвичайні істоти, Те'Ор та Іто'Ет.

- Атмосфера цієї планети отруйна. Ми не зможемо прожити тут і години, - сказав Іто'Ет.

- Я казав, треба було летіти на Ео'Ір, - промовив Те'Ор, — Ресурсів лишилося на дві години, ми нікуди вже не зможемо долетіти.

- Не можна допустити, щоб наші технології потрапили до їхніх рук.

- Виходу немає. Летимо в квадрат 15-311.

За дві години тарілка приземлилася в безлюдній болотистій місцевості за пасмом гір прямо у водяне плесо, піднявши хвилі води і бруду. Лиш здивовані жаби та цвіркуни спостерігали за незвичним явищем. Вже за півдня тарілка занурилася у трясовину болота, зникнувши у ній безслідно.

Читати коментарі (5)
Рейтинг Оцінили Переглянули
3 Оксана Лепак , Nozomi Sarytobi , Роман Миронов. 752
( написати коментар )
in_a_landscape
2012-04-07 15:49:24

Написано щойно зараз.

(відповісти)
Nozomi Sarytobi
2012-04-08 00:13:48

м... змушує подумати.

(відповісти)
in_a_landscape
2012-04-08 21:57:10

Фотографія з сайту hubblesite.org

(відповісти)
Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
2015-04-19 11:51:40

Твір "Літаюча тарілка" значно кращий за "Стабілізація..." та "Квантовий...", тому що художніший, жвавіше виписаний і не переобтяжений малозрозумілими "фантастичними" словами. Водночас у "Літаючій тарілці"  є прикрі хиби. Чому на ганку сиділи Хосе і Анет? (Хосе, Анет). А чи не приємніше читачеві було б, коли там би сиділи... Василь та Оксана або Петро і Марічка, чи Кость та Зіна? Цілий день -- весь день. Майже не було хмар -- словосполучення метеорологічне. По-художньому воно має бути таким: поодинокі хмарки додавали привабливості... або: сутеніло достатньо швидко, але на небосхилі то там то сям в останніх променях сонця грілися (можна: гралися) легенькі (або/і: прозорі) хмарки, які надавали додаткової чарівності казкового пейзажу... ... (Ну і т. ін. до самого кінця твору). Успіхів!

(відповісти)
in_a_landscape
2015-04-19 12:08:18

вВдячний за зауваги. Цілком слушні, на мою думку. Певні недоліки стилю викликані поспіхом та браком часу на редагування. Щодо малозрозумілих "технічних" слів - для мене в тому є певне надзавдання, скажімо, розширення лексикону в спробі опису не зовсім "тутешніх" явищ

(відповісти)
( написати коментар )