змії грифони і янголи

епіграф:

на самісінькому дні народження

живе скляна кулька

молочного кольору

прозора і безформна

– бо в ній усі кольори і всі форми –

вона вистигає як перлина

на дні чаші

народження

***

подарував мені чашу

оздоблену орнаментом

змії переплелися з грифонами

я не можу з неї пити молоко

воно стає отруйним

я можу пити з неї лише каву

гіркота її з кардамоном стає стосолодшою

коли коханий опускає мізинець і пробує

мені воду – як у купелі дитини щоби була

кава моя...

даруєш мені карту

оздоблену орнаментом

змії переплітаються з грифонами

я не можу подорожувати за нею

плутанина хвостів утворює лабіринт з якого не вийти

я можу лише споглядати її щохвилинно

коли коханий їде далеко за три моря і залишає мені

свою сорочку білу-білу із запахом і відбитком шкіри

на комірці

я можу відстежувати його порухи

я можу хвилюватися за нього і плакати з ним

мій не-віртуальний герой ходить шляхами неходженими

і шляхи його їдуть повз пащі зміїв і крила грифонів та янголів

тоді я згортаю свою карту

зав’язую черговий вузлик на зап’ясті

аби не забувати найголовнішого

червона стрічечка вся у вузликах на очі натрапляє щохвилинно

пам’ять будить і нагадує: ти ж хотіла...

руки закручені ззаду

і зав’язані бантиком

я люблю тебе

і я про це пам’ятатиму...

подаруєш мені кульку земну

оздоблену орнаментом

змії переплітатимуться з грифонами

я не можу жити на ній

сморід утворений ними не залишає шансів

я можу лише літати над нею не сідаючи

коли коханий відлітатиме з неї геть в інші простори

я бачитиму чергову зірку хвостату

бо на цій землі подарованій коханим

усе має хвости і кігтисті лапи а іноді крила що виносять на вітер

тоді я відпускаю свій погляд на всі чотири сторони

і він мчить за слідами комети і падає до зміїв і грифонів

опиняючись в обіймах янголів...

23:08

28.06.06