Звинувачення (переклад з арабської)

Колєт Хурі (Сучасна арабська письменниця. Народилася у Дамаску. Закінчила Французький університет у Дамаску, студіювала право у Бейруті та Дамаску, а також вивчала французьку філологію. Авторка численної кількості прозових добірок.)

Упевнено сказала:

У майбутньому в людей буде ще двоє очей

Засміявся:

Навіщо? Чи не стає двох?

Відповіла спокійно:

Очі, котрі маємо, то для плачу... Потребуємо, друже, очей, аби бачити

Звинувачення

Перший: Тебе звинувачено.

Дівчина: У чому?

Другий: Питання заборонені!

Третій: Говори...

Дівчина: Про що?

Другий: Сказано, питання заборонені.

Третій: Говори.

Дівчина: ...

Перший: Гей, говори!

Дівчина: ...

Третій: Мовчатимеш?

Дівчина: Ні...

Другий: Слово “ні” заборонене.

Перший: Тебе звинувачено.

Дівчина: Але...

Другий: Заперечення заборонені.

Третій: Говори.

Дівчина: Про що хочете, аби говорила?

Другий: Сказано, питання заборонені.

Дівчина: ...

Третій: Добре, мовчи.

Дівчина: Та я говоритиму...

Третій: Мовчи.

Дівчина: А я говоритиму!

Перший: Нахабство.

Другий: Не говори, поки не скажемо. Тебе звинувачено.

Дівчина: Знаю.

Троє: Знаєш?

Дівчина: Так.

Перший: Ти надто гарячкуєш.

Дівчина: Я просто зізнаюся.

Третій: Зізнавайся, хто тобі сказав.

Дівчина: Сказав тільки, що мене звинувачено, та не сказав, чому.

Перший: Хто?

Дівчина: Чоловік на вулиці.

Третій: Як він виглядав?

Дівчина: Лисий, років дев’яносто. І в нього довжелезні-довжелезні вуса, підмітав ними землю.

Перший: Брехня.

Третій: Брехня.

Другий: Земля лишилася брудною.

Третій: Як вона лишилася брудною?

Дівчина: Вуса чоловіка були намащені багнюкою.

Перший: Чому?

Дівчина: Боявся посивіти.

Третій: Він виглядав похмуро?

Дівчина: Сміявся і гиготів і ніс у руках мертву дитину.

Перший: Хто вбив дитину?

Третій: Зізнавайся...

Дівчина: Чоловік сказав, що він убивця.

Третій: Чому?

Дівчина: Бо дитина дивилася, як чоловік грав жінку на сходах.

Перший: На яких сходах?

Дівчина: На сходах намету.

Другий: У наметів немає сходів.

Дівчина: У князівського сина, у його намету є сходи.

Перший: Князь помер.

Другий: Намет знесло вітром.

Дівчина: Сходи лишилися.

Третій: Мовчи.

Перший: Нахаба.

Третій: Ти отримаєш своє.

Дівчина: Тому що сходи лишилися?

Третій: Ти отримаєш своє.

Дівчина: І чоловік-убивця?

Другий: Питання заборонені.

Дівчина: Чоловік сміявся.

Перший: Ти забуваєш, що тебе звинувачено.

Дівчина: Сміх ввижався мені також звинуваченням.

Третій: Мовчи.

Другий: Не говори, поки не спитаємо.

Перший: Тебе звинувачено в тому, що маєш двоє очей.

Дівчина: ...

Перший: Значить, ти зізнаєшся?

Дівчина: Ви не питаєте, аби відповідала.

Перший: Підступна!

Дівчина: Чоловік мені повідомив про те.

Третій: Що ти підступна.

Дівчина: Що в мене двоє очей.

Перший: Що він сказав тобі?

Дівчина: Сказав, ти бачиш попри дим.

Перший: Який дим?

Дівчина: Дим піднімався... Закривав небо.

Третій: Звідки виходив дим?

Дівчина: Чоловік спалив дитину, то піднялася пожежа і загорілася зелена трава і губи жінок, і очі чоловіків.

Перший: А потім?

Дівчина: Висохли води і випарувалися...

Третій: Потім що?

Дівчина: Піднявся дим і сховав небо.

Перший: А чому?

Дівчина: Не знаю.

Другий: Цей вислів заборонений.

Третій: Зізнавайся.

Дівчина: Щоби втримати наші очі від чіпляння за Всесвіт, най шукають собі місця на Землі – вкритися нею.

Перший: І знайшли собі очі місце на Землі?

Дівчина: Ні.

Другий: Слово “ні” заборонене.

Дівчина: Усі місця на Землі зайнято.

Третій: Зайнято?

Дівчина: Сповнені чоловіків, що злягаються з жінками... і жінок, що спалюють своїх дітей.

Перший: А ти?

Третій: Не вбиваєш дитину?

Дівчина: Не маю дитини!

Перший: Не спиш із чоловіком?

Дівчина: Не маю чоловіка!

Третій: Як?

Дівчина: Справжні чоловіки згоріли ще дітьми.

Перший: Ти гордовита.

Дівчина: Дим...

Другий: Ми не питаємо про дим.

Дівчина: Дим стирає гордість.

Третій: Ти стрімка.

Дівчина: Дим притлумлює звитягу.

Перший: Ти бачиш.

Дівчина: Дим робить боляче очам.

Перший: Але ж ти бачила усе.

Дівчина: Бачила усе.

Третій: Згадай, що ти бачила достеменно.

Другий: Усе, що ти бачила.

Перший: Що ти бачила і де ти була?

Дівчина: Я ішла вулицею.

Другий: Продовжуй.

Дівчина: Я бачила товариство, що сміялося і будувало зі свого сміху могилу.

Другий: Продовжуй.

Дівчина: Я бачила інше товариство, похмуре, котре будувало зі своєї похмурості танцювальний майданчик.

Третій: А потім?

Дівчина: Я бачила красиву дівчину, вона танцювала коло вбитих тіл.

Перший: І?

Дівчина: Я бачила, як вони схоплюють дівчину, кладуть її у гроб і несуть тіло до танцювального майданчика.

Перший: І що?

Третій: І що?

Дівчина: Статевість.

Другий: Статевість тут ні до чого.

Дівчина: Статевість розлита повсюди.

Перший: Як?

Дівчина: Я бачила людей, що збиралися навколо могили і навколо майданчика... я бачила хтивість, що витікає зі смерті, піднімається до рук, до очей, до вій... я бачила статевість, що вибухає з майданчика та могили, паралізує мислення... я бачила усіх людей разом, вони злягалися обабіч дороги, поверх могили і майданчика.

Третій: А потім?

Дівчина: Чоловік спалив дитину, то піднявся дим.

Другий: Продовжуй.

Дівчина: Розстелився дим і сховав усе.

Перший: Але ти бачила усе попри дим.

Третій: Зізнавайся.

Дівчина: Я бачила усе попри дим.

Перший: У такім разі звинувачуємо тебе...

Третій: Звинувачуємо тебе у тім, що ти бачиш...

Дівчина: Але...

Другий: Суперечки заборонені.

Третій: Присуджуємо виколоти тобі очі...

Дівчина: Пізно. У мене вже немає очей.

Перший: Як?

Дівчина: Я втратила свої очі вже давно.

Третій: Як ти втратила свої очі?

Дівчина: Чоловік на вулиці сказав, що я єдина жінка, з котрою він хотів би лягти.

Перший: Чому?

Дівчина: Сказав, що я найкраща, бо я бачу. Бо в мене є очі.

Третій: А потім?

Дівчина: Чоловік низенький.

Перший: Ти задовольнила його бажання?

Дівчина: Я виколола собі очі.

Третій: Отже...

Дівчина: Мої очі – два скельця.

Перший: У такім разі...

Другий: У такім разі...

Третій: Присуджуємо тобі також...

Перший: Виносимо вирок, щоби ти виростила собі очі...

Дівчина: Ні... ні...

Другий: Слово “ні” заборонене.

Дівчина: Ні... ні...

Троє: Виносимо вирок, що ти мусиш бачити.

Дівчина: Ні... ні... благаю...

Троє: Виносимо вирок, що ти мусиш бачити.

Дівчина: Горе мені...