На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

КРАСОТКА 3

Микола Нечета, 21.08.2012 року



Ну, нельзя же высмеивать решившуюся на столь неумелый разврат женщинку. Увы, я ничего не мог поделать с собой. Моё ебливое настроение подружилось со смешливым и они, сидя на лавочке моего сознания, лузгали семечки и дружно потешались надо мной как две красотки нимфетки. В тот момент я осознал, что не хочу этого игривого неопытного котёнка, не хочу её неумелых наивных ласк, не хочу её западянского диалекта. Я хотел недоступную красотку в дорогих привезенных с амэрыкы и парыжа шмотках. Недоступную амазонку с ароматом шанель №5. Я хотел пламенной и бесконечно нежной страсти, тонуть в объятьях и упиваться свежестью её губ, растворяться в блеске лукавых карих глаз с длинными ресницами не нуждавшимися в украшательстве туши, и без того чудно оттенявших белизну кожи. Я хотел пламенной страсти, но увы, не ребяческого поспешного разврата игривой неопытной девочки. По её поведению я понял, что муженёк очевидно в служебной командировке и побеспокоить нас не сможет. Вот только в одном ошибаются молодые женщины, они зря считают что хорошо знают своего тюфяка мужа. Коль самец не хочет отрастить ветвистые оленьи рога, ему следует возвращаться из командировок досрочно и внезапно. И ежели он не конченый дыбил, имея красавицу жену, да к тому же зная о моём существовании, он не мог не чувствовать охлажденье в постельных битвах, кроме тех моментов, когда она, закрыв глаза, страстно мечтала обо мне, а я знаю что таки думала!

Ой, не верю я в женское равнодушие и меркантильность. Не верю в женское не ревную, вот что хотите делайте со мной бабоньки, - НЕ ВЕРЮ! Наткнулся я как-то на адрес героини моего рассказа в записной книжке своей подруги, наткнулся случайно, когда убирал со стола сумочку и блокнот выпал из неё предательски раскрывшись на нужной странице. Сейчас, по прошествии лет, я уж не помню точно, не сам ли я тогда сказал его ей, чтоб избавить от ревнивых сомнений. Мол, сходи и убедись что между нами ничего нет. Но, только кажется мне, что тот, записанный ровным каллиграфическим почерком уверенной в себе женщины, адрес, я ей не давал, и почти уверен сейчас, что узнала она его по своим каналам и очевидно не отказала себе в удовольствии взглянуть на “соперницу”. Зная характеры обеих, я не исключаю даже некую разборку меж ними, напоминающую встречу Аглаи Епанчиной с Настасьей Филипповной в романе Достоевского, когда они “делили” князя Мышкина. Представляю себе этих двух, так по-разному красивых женщин, одну типичную украинку, другую с русой косой, высоким лбом и ясными серыми глазами, с высокой оформленной грудью с вызывающе торчащими сосками, типичную чешку (по материнской линии). И их диалог:

- Так это к Вам мой суженый ряженый на свиданки похаживает?

- Да уж видать чего в Вас не находит, коль ко мне зачастил.

- И не стыдно девица краса при живом то муженьке за чужими парнями увиваться?

- Да не больно то нужно. Он сам пороги обивает.

- Оставь милка по добру поздорову, не то патлы то повыдергаю! Не погляжу, что меж вами ничего серьёзного нет. Ты, коль не сучка, спровадь его к лешему ежели приставать станет, а что станет, - и к гадалке не ходи.

- Мне этот флирт самой никчему, узнает кто – сраму не оберёшься, народ то языкатый. Так что нибаись падруга.

Может и был когда такой разговор меж ними, нам теперь не узнать. Да и интересу то для нас нынче он не представляет, разве шо на сцену бы его, да с эдакими красотками! Пусть не всё у них было идеально, вот моей всё приходилось напоминать чтоб не сутулилась. Её красивый высокий бюст ещё со школьных лет манил парней как магнит, и потому она начала слегка сутулиться, как бы пытаясь скрыть его от похотливых взоров. Будь моя воля, я бы законодательно запретил женщинам с такой грудью носить бюстгальтеры, чтоб не прятать красоту от народа. Чтоб глаз радовалса, как сисечки под платьицем играют когда идёт такая красотка под перестук каблучков, как норовистая лошадка. Даже простое взволнованное дыхание отвлекает порой взор от глаз собеседницы, когда так вольно дышит грудь, будто пытаясь вырваться на волю, разорвав, сковываюший её свободу, прикид.

Даже не берусь судить, кто же был красивее, моя подруга или Людмила. Уж очень отличалась их красота , как мне не доводилось слышать, чтоб сравнивал кто Анжелину с Наоми. Это разные типы красоты и столь же отличалась внутренняя страстность этих самок. Если в моей, под маской внешней скромности, жила неукротимая ревущая оргазмичная животность, которая пряталась в опрятность школьницы отличницы с белоснежными бантами в волосах, и белизну передника на строгом чёрном платьице, то в красотке (моей героине), была лишь интеллектуальная потенциальность любви, заимствованная из целомудренных любовных романов и религиозного воспитания строгих родителей, как ни странно мило уживающегося с внешней беззаботностью никогда ни в чём не нуждавшейся особо тётки. Они были двумя бесконечно далёкими друг от друга планетами с непостижимым мужскому восприятию , аккуратно ухоженным подобно газону или клумбе сцветами в роскошном особняке, внутренним миром, куда они ревниво не впускали никого, и в то же время пылающими в глубине души подавленными страстями, страхами и стыдом. Было, однако же, ещё нечто,- что роднило моих избранниц весьма странным образом. Это была далёкая Америка. Кто из нас не мечтал в молодости уехать навсегда из этой рабской коммунячей страны, где волею злодейки судьбы нам довелось родиться?! Тут же далёкая мечта вдруг становилась явью. Бабушка моей подруги в годы войны рассталась со своей сестрой, которую из далёкой Чехии забросило в Амэрыку. Так и прожили они на чужбине, одна в Украине, другая в Америке. Закон в Америке справедлив и, отдав концы, американческая бабулька оставила наследство - шмат мериканческой земли – своей сестре, прямыми наследниками которой становились мать моей подруги и её брат. Вот и выходило что нужно было ехать в Америку, чтоб вступить в права наследования землёй, получить гражданство и решать что с ней дальше делать. Или продать, или становиться ковбоем, проще говоря фермером. Ведь матери моей подруги поездка казалась почти полётом на Луну, так что выбор был перед нами. У красотки тоже присутствовали родственнички богатые буратины в Америке, где она дважды гостила, и где с недоумением относились к её упорному нежеланию остаться навсегда в этой вольной стране больших возможностей. Вот только, став её очередным мужем и уговорив свалить в Америку, я вынужден был бы стать её рекламным агентом, проталкивая её красоту как товар косметическим фирмам, или продуктовым корпорациям, поскольку прорваться в модельный бизнес даже с её красотой было бы слишком сложно, как и подтвердить в Америке мой врачебный диплом. Уж очень отличаются наши программы вузов, да и знание языка оставляло желать лучшего. Для того чтоб вести приём пациентов и собрать анамнез, мне вполне хватало, но не переучиваться. Вот и стоял передо мною Американский выбор, или крутить хвосты ковбоем, или рекламировать красоту жены. Ни то ни другое меня не устраивало. Было ещё одно обстоятельство роднившее моих героинь, и я даже не знаю стоит ли, в рамках моего повествования, касаться этой болезненной темы. Темы бытового насилия. Одна сполна испила сию чашу с мужем законным, другая же стала жертвой мужа чужого и отца двоих сопливых детишек, что впрочем не помешало подонку жестоко избить её и взять силою то, что должна отдавать девушка по любви своему избраннику. Надо бы было посадить надолго в тюрягу гада, но глядя на его четырёхглазую очкастую крокодилицу жену и сопливых ребятишек, не решилась подруга лишить детишек отца. Думая об этом подонке, в душе закипала ненависть, острая как нож и холодная как сталь. И когда уже моя решимость избавить мир от мрази брала верх над аргументами разума, память услужливо подсовывала вечноревущих сопливых детишек, с крокодилицей женой и наверняка ещё живыми родителями, и ненависть уступала место холодному омерзению. Если есть Господь на небе, как Он смотрит на это, лишь Ему одному ведомо, и оттого вера моя отнюдь не укреплялась.

Читати коментарі (19)
Рейтинг Оцінили Переглянули
7 kuraj , Роман Миронов , 1213e , ellinia , Юля Депеш , А. Мак , Мей , натали , Ліо. 905
( написати коментар )
kuraj
2012-08-21 15:18:18

мінус за єблівоє настроєніє. далі вже й не читав.

(відповісти)
Микола Нечета
2012-08-21 15:25:13

Справа смаку :)

(відповісти)
kuraj
2012-08-21 15:23:46

нє, ну взагалі, ти пишеш як ті папіки, що колись у 90-ті вирішили що спершу треба заробити бабла, а потім видавати свою геніяльну та генітальну творчість. Хтоьс тут недавно сказав (я забув хто): щоб писати про секс, треба бути Набоковим. Ало якось схоже. Писати можна про все. І змальовувати можна теж усе - навіть процес дефекації (до речі, читав одну книжку, де це було доречно й талановито). Питання: чи треба і коли треба. І як треба.

(відповісти)
Микола Нечета
2012-08-21 15:36:24

Ну а якщо ти не Набоков, то не писати взагалі? Я пишу про все що вважаю за потрібне розповісти і що може сподобатись "моєму" читачу. а я вже такого маю, як мені здається. Вибачаюсь , мій текстовий редактор вийобувався як хотів, тому ні правку провести не зміг, ні правопис перевірити. навіть відформатувати не вийшло як слід через моє невміння повідключати непотрібні функції. бо колись вже так весь набраний текст втратив, а робити копію і знущатись над ній не було ні часу ні бажання. І, доречі, я б не критикував те що не читав :) але це лише моя особиста думка

(відповісти)
kuraj
2012-08-21 16:06:50

По-перше, можна відключити у ворді всі функції автоматичного редагування. По-друге, ти знаєш російську мову не ліпше, ніж українську. По-третє, і головне: все буде ОК, якщо позбутися цинізму. Чи ти хіба не фашист?)))

(відповісти)
Микола Нечета
2012-08-21 16:26:18

дякую за враження. я б волів більш конкретної критики тексту а не загальних сентенцій. звідки ви цього фошыста висмоктали? з якого пальцю... ну там колись в коменті про циганву виказав своє несприйняття, але хіба цього достатньо для навішування ярликів ? :о)

(відповісти)
kuraj
2012-08-21 16:35:28

вибач, реально не маю часу докладно аналізувати. я на роботі, з якої мене не сьогодні то завтра поженуть)))

щодо хвошизда, то справа не у твоєму коменті до чудового вірша Оксани Суховій про циганів. до речі, ти не в'їхав там ні у що, і повівся якраз не як фашист, а як придурок) пробач. А далі: ні, ніяк, я ж не сказав про тебе "гітлерівець", "садист", "тупий виконавець політичного замовлення" тощо, сказав - "фашист". тобто людина принципово не цинічна. не варто награвати щось такого, що тобі не властиве.

(відповісти)
Микола Нечета
2012-08-21 19:52:24

Я, звичайно ж, не скажу вам того, що говорив Коля Остенбакен подругє своєго нєжного дєцтва Інге Зайонц, однако ж відмічу, що не люблю я оцього барства по відношенню до циганви так властиве інтелігенції кінця 19 сторічча. Пой, пляши, "чєго ізволітє барін?", ех, чавелла! і ведмідя приведемо для куражу, тільки б барин не скупілся. Ну не сприймає моя душа їх ісконного-істового холопства-холуйства, якісь вони мені відразливі ті чорнодупі цигани. І навряд чи це від симпатій до фашизма чи будь яких -ізмів. -ізми для одурачіванія бидла. Цинізм же - захисна реакція від руйнації душі непореборністю обставин. Мої тексти потроху стають складними для сприйняття, бо я надто уходжу в світ думок і особистісного бачення моїх персонажів. Можливо читачу не вистачає антуражу і контексту обставин подій. Я добре розумів, що текст сирий, але краще я його перероблю згодом, ніж він би залишився вічною чернеткою

(відповісти)
kuraj
2012-08-22 12:14:34

У вірші Оксани Суховій немає того холопства-барства. Там є вибух крові й голос життя (блін, я шото в пафос ударився)).

Щодо фашиста, вибач, то я трішки стібуся, зважаючи на твою нетрадиційнцу політичну орієнтацію) Якщо тобі таке пойменування неприємне, я ладен запхати собі свої слова куди скажеш) Не в тому звісно справа. Мені просто здається, що ти в запалі, через темперамент, захотів висловити щось інше - що не мало стосунку до вірша.

Що ж до холопства-барства, циганських хорів тощо, то хто б не поділив твоєї думки...

А гідна прочитання еротика, та й ще коли вона геть без іронії, цілком серйозно, - справа дуже важка, як на мене. Майже неможлива. Якщо тобі щось таке колись і вдасться, це буде один із дуже нечисленних успіхів на цій ниві)

(відповісти)
_
2012-08-21 17:29:36

Ця частина дещо цікавіша за попередню, але тут недоречним виглядає переплетіння доволі непоганих художніх описів з цинізмом. Це відштовхує читача, а якщо не відштовхує, то читач блукає хвилями доволі стиснутої розповіді, коли одна історія раптово змінює іншу. Потрібно розбивати, розширювати окремі частини, аби картинка мала вигляд повноцінної. Ну і звісно, раджу це діло на українську мову перекласти.

(відповісти)
1213e
2012-08-21 22:54:10

Сюжетна лінія у цьому творі цікавіша, ще треба трошки попрацювати над деталями, виправити окремі елементи трохи перебільшеного цинізму. (вибачай, не знаю чи це через юність своїх літ, але я думаю, що трохи з більшою повагою ти ав би писати про дівчат яких колись кохав)

Якось більш об"єднати усі три частини і сміливо дописати роман про свою бурну молодість.

 

(відповісти)
Микола Нечета
2012-08-21 23:06:15

Щиро дякую, я оце і не чекав що так зміню своє бачення власної творчості через критику небайдужих мені людей. Але дійсно зміно повільно але невпинно визрівають у свідомості. Тут наді мною зіграли злу шутку мої колишні почуття. не слід давати їм керувати розповіддю і емоційно забарвлювати її не в той відтінок. Побільше б об'єктивності, можливо ввести окремо автора - спостерігача і арбітра з критикою бачення описаних подій? щоб розповів про чутки що ширились навколо, про тодішніх мешканців міста N та їх дикунські нрави. Про нічне життя гуртожитків де мешкав тоді герой?

(відповісти)
1213e
2012-08-21 23:17:39

Я думаю що це цілком розфарбувало трохи сумну картину. Додай їй кольору, життя... Якихсь неймовірних пригод і головне захоплення цими дівчатами. Щоб вразити публіку в жіночій особі не принижувати, а підвищувати їх значимість у твому житті. До чоловіка який любить багато жінок, хоч і зразу всіх, але який поважає і цінує їх, виникає симпатія, зацікавленість. Звіно це тільки моя думка. Але Не викидай ні в якому разі смачні деталі.

 

(відповісти)
Микола Нечета
2012-08-21 23:40:06

Якщо розповідати про пригоди, то це перетвориться на кумедію! якось я зайшов до отої красотки трохи напідпитку і почав розпатякувати про її чоловіка мудака, ганьбити його як останнє чмо. але тут виявилось що він в сусідній кімнаті і все чує, але коли побачив мене у глазок не захотів щоб я знав що він вдома. коли ж нерви у нього не витримали він вийшов і мабуть спровадив мене звідти. бо ті події я пам'ятаю вже смутно, може ми тоді і побилися, а може Людмила вступилася за мене. Тільки знаю що на моєму розкішному британському вовняному пальті навпроти дупи я виявив наступного дня чіткий відбиток подошви ботинку великого розміру :)

(відповісти)
1213e
2012-08-21 23:55:20

пригода так пригода=0

Добряче мало б тобі дістатися)))))

(відповісти)
Микола Нечета
2012-08-22 00:02:03

Я теж так вважав, але дивно, синців на фейсі не було. А терпів мої знущання він тоді довго, та всьому є межа

(відповісти)
Микола Нечета
2012-08-22 12:41:02

Не удержусь, попробую представить чем же тогда я достал "ревнивого мавра": Отчего у тебя на дверях кнопка звонка оторвана, у тебя что мужа нет, или он безрукий? Нет, попробую угадать, может у него две руки, только обе левые. Стоп. Я понял в чём дело, видать они ростут у него не из того места. Нах.. такой мужик в доме, когда прокладку в кране водопроводном я тебе менял. Или он у тебя специалист только по женским прокладкам? Его профессия напоминает архивариуса (крысу канцелярскую). А какой он упорный у тебя! Он сколько, две или три электродрели спалил когда дыру в железобетоне сверлил? Лучше б он другую дырку с таким упорством долбал :) А художник он у тебя какой невьебенный! Только деревья на его картинах падают, похоже основам графики и перспективы он не обучен. Где его альбом эскизов и набросков карандашных? Нет, пусть дилетанты этим страдают. Он сразу быка за рога взял, да что там быка, малярную кисть взял, и ваял, ваял, ваял... Да так что холст надвое разрезать пришлось, не нашлось рамы подходящей для его гигантского шедевра. Отчего ж тогда не на 142 куска картину разрезали? Сюжет от этого только выиграл бы, несомненно! Разместили бы их в отдельных рамочках траурных одной композицией на стене с названием: Труп картины маслом "Утро в саду"(расчленёнка) детям и слабонервным не глядеть. А как дела с потенцией у нашего комнатного гиганта большого секаса? Scencia, говорят, Potencia Est. Он ведь у тебя малый не дурак, да и дурак не малый. Но всё равно ты ему "Пантокрин" пить не разрешай. От него у лоховатых мужей, говорят, оленьи рога рости начинают. Этот стимулятор из рогов молодых маралов производят. Да ещё вдруг ветвистые выростут, спилите и повесите здесь в коридоре вместо вешалки для шляп.

 Вот тут то видно и "Не вынесла душа поэта позора мелочных обид..."

(відповісти)
ellinia
2012-08-26 00:19:23

мені б хотілось глибинності тексту.

тобто, все зрозуміло, все описано достатньо для того, щоб зрозуміти і уявити.

але не відчувається. - а ось цього дуже хотілось би.

 

не думаю, що важливим є я к е у Вас ставлення до героїнь. власних героїв можна і ненавидіти, але треба робити це так, щоб і читач їх ненавидів.

 

а взагалі..

makes teasing.)

(відповісти)
Микола Нечета
2012-08-26 20:22:46

Фішка в тому що я можу заставити вас ненавидіти ту потвору змалювавши до дрібниць і порізів від гоління його обрюзгшу пику. Навіть ім'я і прізвище написати можу, щоб його діточки впізнали папашку в інтернеті. Та чі потрібне це комусь!?!

(відповісти)
( написати коментар )