Та ось тобі чаша вина...
***
Та ось тобі чаша вина – зігрійся.
Закутавши ноги у мох, рости, як пагін.
Ніхто ще не вмер. Нічого не бійся.
Амінь.
А будеш приходити в день, як «слава Ісу».
Колись же тобі наболить і не зможеш мовчати…
Копай до душі мене! Тільки… та тільки не смій!
Молю. Скривавлене серце моє смакувати.
Всотайся… Всотайся жилаво у ніч.
Вростай у повітря, у води, у трави.
Це так відмирає півтіла змії – повір…
(хіба ж вона винна, що мусить ту шкіру міняти?)
А ти – по-живому, не вміло, не так…
Здираєш, мов злодій, що раптом надумав тікати –
І падає в землю краплинами сіль з вій.
Непрощеним бути нелегко
Але ж…
Ти і сам не навчився прощати.
***
І тихо…
пройди цю кімнату на самих пальчиках.
пірни у його долоні, як вперше
несуть дитинча до купелі…
Ти знаєш це таїнство?
занурення в тишу -
що плачем
є тільки
напів…
А потім…
ніколи не згадуй як непритомніти з ним.
спинатися в хмари не варто янголам,
що тільки-но очі звели д‘гори…
не пір‘ям міцнітимуть
крила, що з неба
та не на землю,
а на долоні
впавши...
***
Коли іней
покриє долоні мої,
а зимно таки не стане –
ти викради ніч і приклади,
мов сукню, до мого стану.
Нічого тоді не кажи -
люби мене теплим подихом...
і хай буде зимно мені,
і хай буде холодно...
вогонь так палає –
вогонь – пече
(Він знає, що робить боляче!)
а ти поклади на
своє плече
душу мою сонячну.
І тоді помовчи...
про те, що тобі відкрилося
про те, що ніколи мене не було
про те, що усе наснилося...
***
одягни мене в чорне
після довгої-довгої ночі.
і шнурівкою горло
затягни, затягни...
ах! який же корсет
припасований
(всотаний)
до моєї снаги,
до снаги...
одягни мене в чорне
по білому -
щоб ні звуку,
а тільки мовчати
“на ти”...
одягни мене в сукню
найтоншого мороку,
найошатнішої
темноти...
| Рейтинг | Оцінили |
|---|---|
| 1 | ярка. |
2006-08-18 19:33:48
№1. навічіскаУра!!! Привіт!!! Чекали!!!
а тексти всі я бачила, сприймаю на оте перше слово, що в коменті.
Тут ще бракує АЗ з його флудом.