На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Так приречено тихо...

Анастасія, 06.01.2013 року



Так приречено тихо з небес на асфальт

Опускалися янголи білі й холодні

Ми топтали їх крила і з кроками в такт

Нам вчувалися схлипи створінь безборонних

Ми тримались за руки вдивлялись у даль

Прокладали маршрути засніженим містом

Розтавали сніжинки на теплих щоках

І здавалося янголи з нами так близько

Читати коментарі (8)
Рейтинг Оцінили Переглянули
5 Роман Миронов , Ворончихіна Анастасія , polishuchka , тиха вода , Lehandro Queen. 545
( написати коментар )
грицько іваненко
2013-01-06 18:00:49

тисніть на слово "приховати".

(відповісти)
Анастасія
2013-01-06 18:09:29

І чому ж, цікаво?

(відповісти)
грицько іваненко
2013-01-06 18:39:46

янголи, крила, сніжинки, місто, близько - Настю, вам не здається, що сюжет банальний і надто дитячий?

 

(відповісти)
Роман Миронов
2013-01-06 19:25:02

а ритм зачотний же :)

(відповісти)
грицько іваненко
2013-01-06 19:27:20

поезія сприймається в цілісності.

(відповісти)
Роман Миронов
2013-01-06 19:48:13

муррр ))

(відповісти)
Анастасія
2013-01-08 11:10:14

Не здається.

(відповісти)
Ворончихіна Анастасія
2013-02-22 11:19:09

а мені подобається. 

(відповісти)
( написати коментар )