без назви. без імені.
***
Це небо упаде на тебе зненацька.
Та тільки тоді не проси нічого для себе.
І переповзи цю сіль по-пластунськи,
чи… по-рибацьки
закинувши невід, у зорі - невід.
А біль головний відпече, відволає ще звечора,
судоми обручками руки покорчать кроквами:
неволя ж твоя так фальшиво довершена,
свобода твоя до пуття не запродана.
Але ж! яку велич по скронях рубано, товчено,
червоною піною так тобі в роті аж солоно.
А бути у світлі небеснім відвертою хвойдою
мабуть трохи краще, ніж дертою квочкою.
І ти проживеш, як за Богом, за тими облогами.
А в серці відносиш чимало любові затятої.
І глянеш на нього очима не від сльози вологими,
А щойно з хреста для більшої муки знятими.
***
А ти їж її з чорним хлібом.
Ти смакуй те єство, не тямлячи…
(апетити приходять із віком)
Покуштуй її, не роздягаючи.
Просто вирок читають поспіхом,
А в очах від пожеж аж червоно.
\\\"І у кожній душі по Господу?\\\"
І на кожнім стовпі по череву...
Так ведуть на останню сповідь.
Так ідуть на останню прощу.
Не потрібно читати проповідь,
Заганяючи серце в підошву.
На долоньці моїй так порожньо…
І не маю тобі що сказати.
Забивати цвяхи – «Боляче!»
Ти би мав це без мене знати.
***
одягни мене в чорне
після довгої-довгої ночі.
і шнурівкою горло
затягни, затягни...
ах! який же корсет
припасований
(всотаний)
до моєї снаги,
до снаги...
одягни мене в чорне
по білому -
щоб ні звуку,
а тільки мовчати
до тебе “на ти”
одягни мене в сукню
найтоншого мороку,
найошатнішої
темноти...
| Рейтинг | Оцінили |
|---|---|
| 0 |
2006-09-12 17:25:52
№1. [ !!!1 ]