На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

ЧЕСЯ

Kрабаt, 20.03.2013 року



...Я тільки може з півроку як  після закінчення архітектурного факультету  став працювати у великому проектному інституті. Архітектурна бригада, у яку я потрапив, відразу ж видалася мені цікавою.

Найперше бригадою керував енергічний чорнобровий і чорновусий Аліст Міхайловіч (як з'ясувалось - кримський татарин), йому опонувала керівничка групи -  руда висока спортивної статури  архітектриса Енна Алєксандровна...ну і ми чотири архітектори: два Володі , Валєра і Віка. Старший Володя намагався робити успішну кар'єру, але через занадто інтелігентське походження, а значить проблематичність отримання членства в капеесес, то не дуже йому вдавалось.Трошки молодший Валєра... Його, крім музики , гітари і дрібного конструювання музичної електроніки, мало що цікавило. Віка, його однокурсниця , як і Енна -  єврейка... тільки середньозроста, темноволоса в кучерики, відверто нудилась цілий день за кульманом (як по секрету поділився Валєра, чекала отримання еміграційної візи до Ізраїлю)...Ну і я - наймолодший і один з двох Володей.Ми всі працювали над видатним і пафосним об'єктом, будівництво якого обіцяло Алісту Міхайловічу після закінчення , як мінімум Держпремію (втім будівництво  закінчити не встигли, а есесер розпався...правда до того Аліста через спробу участі у нелегальному з'їзді кримських татар звільнили з "вовчим білетом" )...

...Я не дуже собі вникав у всі існуючі в нашому маленькому колективі розклади і напруги - креслив собі і креслив, не ремствував, а отримував від своєї роботи насолоду...

...Коли одного дня підходить до мене Енна Олександрівна, і якось так втаємничено запитує, чи не хотів би я трошки підзаробити на сторонній роботі.По правді у мене була молода сім'я, тодішня дружина ще вчилась, і кожна копійка була не зайва. Я поцікавився що за робота і як швидко можна до тої роботи приступати. Керівниця пояснила, що її сусідська дівчинка , чемна і сумлінна, вчиться теж на архітектурному...ще тільки на першому курсі. Але через певні сімейні проблеми, має деякі борги з нарисної геометрії. І через ті не здані борги дівчинці загрожує недопуск до вже скорої сесії, а відтак  неминуче за тим відрахування з інституту. Я зовсім без уваги поцікавився, що там за проблеми в сім'ї. На що Енна якось зніяковіла : мама у дівчинки дуже захворіла...є ще молодша сестра, і...тут Енна зовсім знітилась, і нахилившись до вуха прошептала..."а тато у дівчинки тепер...у тюрмі". Щось у моєму обличчі напевне її стривожило, і вона поспішила пояснити, що тато той зовсім не кримінальний злочинець і не зовсім у тюрмі...а в засланні...І проблеми з навчанням у дівчинки головно через тата....І злякано-вичікувально якось стала чекати моєї відповіді..

Мені не потрібно було якихось зусль, щоб себе опановувати  - в моєму ще шкільному класі, та і серед сусідських дітей принаймі третина були народжені у Сибірах і Забайкаллях. Я пам'ятав як в 60-ті повертались їх родини і розселювались по вцілілих родичах... і що таке "заслання" і за що роз'яснювати потреби не було...та і тепер радіо "Свобода" працювало щонічно.

Я кивнув погоджуючись...Що то за характер тих задач "нарисної геометрії" мені пояснювати не було необхідності, бо саме своєму вмінню у тому я завдячував якщо не своїм життям, то здоров'ям точно...Але то зовсім інша історія.

...Наступного дня разом з Енною у кімнату ввійшла дівчинка з текою у руці. Дівчинка привіталася (всі на мить відірвались від роботи, щоб, вдавши заклопотаність, знову зануритись у креслення) Енна підвела дівчинку до мого столу:

- Знайомся , Володю, це Чеся... Чесю, це наш архітектор - Володя...можеш розмовляти з ним українською ( ми то всі практично без винятку спілкувались лише російською)...

Може десь за тиждень всі ті "нарисні задачі " були вирішені...і справу можна було вважати залагодженою...якби не одна обставина...прозаїчна і надзвичайна...Я забув сказати...Чеся була просто чарівна дівчинка...Ох...

Тепер я став з надією і страхом чекати її дзвінка.

Чеся зателефонувала просто за пару днів...Але перед тим...

Перед тим підійшов перед обідом до мене Великий Володя...

- Симпатична дівчинка...

- Ага... - я не мав найменшого наміру обговорювати ту тему.

І тут він якось відсторонено став пояснювати про Чесиного батька, що мовляв то все не просто так, що він не щось там...а відомий антисовєтчик і дисидент, що я не уявляю собі всіх серйозностей і наслідків, що ті, кому треба, не залишать то все поза увагою...що зрештою я сімейна людина...і це не полегшить для дівчинки а напевне додасть проблем до і так цілої купи її негараздів і складностей...

- Ну і?...я повернувся до доброхота...

-...Ну... як вважаєш за потрібне...холодно відповів той - моя справа попередити.

Чеся позвонила...Я чув у слухавці її радісний голос, що все якнайкраще, що тепер жодних боргів, і що дуже вдячна і що хотіла б зустрітись, щоб подякувати особисто...

Я стримано так побажав успіхів і...що зустрітися найближчим часом не зможу...може потім...

І по тому, як її голос раптом стишився...як вона поспішила попрощатись, зрозумів, що тепер зустрічі не буде.

Пройшло...Все повернулось в Україні так, як ніхто ніколи не сподівався.

Перед самою незалежністю на одному з мітингів на перепохованні відомого поета... мій товариш показав на невисокого чоловіка в окулярах серед організаторів : он там крайній ...

...і назвав ім'я і призвіще відомого правозахисника і недавнього політв'язня...Я згадав Чесю...І зрозумів -  батько.

А потім...вже у недавні часи...знову випадково...десь тут у неті...теж  відома правозахисниця і друг сім'ї ім'ярек...розказала про долю Чесі...Мечислави і про її меншу сестру, що живуть десь у Канадах...Чеся заміжня, працює архітектором, молодша її сестра  Яся (Ярослава) -за фахом музикант ...виховують дітей...Щось таке...

Читати коментарі (1)
Рейтинг Оцінили Переглянули
4 . , Окайда , Наталка Янушевич , Nozomi Sarytobi. 31
( написати коментар )
.
2013-03-20 14:39:31

Неймовірно! Крабате, як же жаль, що не зустрілися...:( Ця оповідь- пропалює і витрушує на поверхню усі спогади пов"язані з тими часами - дякую і дякую Вам, що не приховали тільки для себе цю подію, а  і читачеві подарували!
Чи то не Осадчого донька? Вдячна і я Вам  за Чесю - зa допомогу і небайдужість.

(відповісти)
( написати коментар )