На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Ще уривок з моєї повісті "Нав'язлива наречена"

Вадя Ротор, 31.03.2013 року



Я підірвався і вибіг в коридор у нижній білизні – так і побіг по коридору, лякаючи всіх зустрічних.

Забігаю до буфету на першому поверсі, і всі, хто сидів там, повернули голови до мене, що заскочив до громадського місця в трусах і майці, невмиваний і, на вигляд, зовсім ненормальний. Плюнувши на них (хай собі дивляться), я замовив собі у буфетниці сто грам і склянку соку. Вона вельми здивувалася:

- Ти впевнений, що це тобі зараз потрібно?

- Певен, як ніколи! – закивав я головою.

- Точно? – перепитала вона зніяковіло.

- Точно-точно, - кажу, і вона нехотя налила мені склянку горіляки, я її перекинув і тільки простягнув руку за запивоном, як аж струсонувся від голосу свого вчителя:

- Смілянський!!! Ти здурів чи що?!

Посеред буфету стояв мій викладач, який сьогодні мав приймати в мене іспит. Він оглядав мене з ніг до голови, а я стояв перед ним весь зачуханий, у несвіжій білизні й з повним ротом горілки, і не знав, чи мені провалитися на місці, чи вистрибнути у вікно… і чи виплюнути всю горілку, яка пекла мені рот, чи таки проковтнути її, щоб не палитися. Таки я проковтнув горілку, вона обпекла моє й без того обпечене горло, і заклякнувши перед розлюченим викладачем, я зовсім забув про запивон, а без нього горілка пішла так тяжко, що я скривився, моє обличчя скуцюрубилось, наче кукурудзяний пиріжок, і розчервонілось, а з бридливо розкритого рота у мене пішла слина.

- Ти що, зовсім збожеволів – бухати з самого ранку, як останній алкаш, та ще й перед іспитом, та ще й на очах у свого викладача?! – заверещав він іще голосніше, і всі студенти, що мирно собі снідали, принишкли, з цікавістю й недобрими передчуттями дивлячись, чим же обернеться спектакль, що розгортався у них на очах.

- То мінералка, - сказав я непереконливо, ще дужче кривлячись і ще більше червоніючи.

- Тоді чого ти так скривився, мов середа на п’ятницю? – спитав він строго.

- Бо бульбашки горло деруть… - ледве знаходжу виправдання й простягаю руку до рятівної склянки з запивоном.

- І ти запиваєш мінералку соком?

- Ага, - кажу, не зморгнувши оком, і великими ковтками поглинаю приємний сік, що вгамовував нестерпну печію в горлі.

- То була мінералка? – питає викладач у буфетниці, а вона стоїть, іще червоніша за мене, переминається з ноги на ногу…

- Так, - збрехала вона, соромливо потупивши очі. Її б вигнали з роботи, якби сказала інакше.

Не чекаючи, коли він попросить мене дихнути, я хутко допив сік і прожогом вискочив з буфету…

Вадя Ротор!

читайте, діліться, репостіть! :)))

сподіваюся, вам цікаво буде почитати цілу повість :)

Читати коментарі (2)
Рейтинг Оцінили Переглянули
2 chajechka , Перші дні листопада. 450
( написати коментар )
Перші дні листопада
2013-04-01 21:31:24

мені цікаво, постіть далі

(відповісти)
Вадя Ротор
2013-04-02 12:30:16

спасибі! Долучайтеся до групи http://vk.com/vadiarotor_fans через кілька тижнів будемо робити розсилку вконтакті (передусім серед членів групи) фрагментів цієї повісті, анонсуючи її видання

 

та й не тільки цієї, а й інших моїх повістей, які видаються

 

ще пару фрагментів розміщу тут до кінця тижня

Дякую за небайдужість! :)

(відповісти)
( написати коментар )