На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Початок повісті "Нав*язлива наречена"

Вадя Ротор, 02.09.2013 року



Мені снився чудернацький сон. Типу їду я в автобусі, він заїжджає на якусь гору - і при цьому мене не покидало тривожне відчуття, котре наростало по мірі того, як автобус віз мене все вище й вище. Я не знав, із чим була пов’язана моя тривога, але чітко усвідомлював, що попереду мене чекає щось страшне… І коли автобус опинився на вершині гори, я побачив у вікно якусь дівчину, що дивилася прямо на мене, немов прошиваючи мене своїм поглядом – і збагнув, що моя тривога саме через неї. Як на зло, мене висаджували на зупинці прямо біля того двору, звідки вона виходила мені назустріч…

«Що їй від мене треба?» - думав я стурбовано і сам не знав, чим викликане моє сум’яття: чи дійсно мені слід боятися тієї дівчини? вона ж нібито й не виглядає небезпечною… що вона такого мені може зробити? Незважаючи на те, що її зовнішність не була загрозливою, як, наприклад, у ревнивого бугая чи голодного бульдога, та краще я б зустрівся з ними, аніж з тією дівчиною: чомусь підсвідомо я відчайдушно не хотів із нею стикатися – щось моя підсвідомість таки відчувала…

Так, у тій дівчині було щось лякаюче. Вона аж ніяк не була потворною, з іншого боку, гарненькою її також не назвеш… тобто щось моторошне було не у її зовнішності, а в її внутрішній суті, і я це відчував на відстані. Мене лякала її цілеспрямованість, із якою вона йшла до автобусу. Нестерпно закортілося вискочити з нього й кинутись навтьоки, аби тільки не зустрічатися з нею.

Щойно вийшовши з автобусу, я зіткнувся з тією дівчиною лицем до лиця, аж підстрибнувши від того, як різко це сталося. Зненацька вона простромила мене своїм поглядом, немов стрілою, і по всьому мені, з голови до п’ят, неначебто пройшов електричний струм, який струсонув мене, мов укол адреналіну в серце, і я кинувся тікати. А уві сні, як на зло, коли ти спішиш, то біжиш-біжиш… із усіх сил біжиш, стараєшся… та все одно стоїш майже на місці. В той момент я не усвідомлював, що то сон (тому не міг керувати ним анітрішки і сприймав усе видіння абсолютно серйозно), я відчував напруження та наростаючу втому у своїх м’язах і понад усе – страх… о, «страх» - не те слово, воно не може передати й тисячної долі моїх бурхливих почуттів!

Біжу, зціпивши зуби, але все одно немов стою на місці… Боюсь оглянутися, щоб не побачити за спиною її – бо нутром відчуваю її присутність поруч із собою. Ясно розумію в той момент, що бігти – надто повільно, і зібравши всі сили та волю в кулак, стрибаю… Підлетівши догори на висоту трьох своїх зростів, я стільки ж пролетів і вперед, і вирішив, що яких би зусиль це мені не коштувало, я повинен не бігти, а стрибати, бо це єдиний мій шанс відірватися. Тож, приземлившись, я знову чимдуж відштовхнувся від землі й підлетів іще вище вгору та ще далі вперед. Це додало мені впевненості, й страх трішки відступив. Я стрибав усе далі й далі, вище і вище. Перестрибував будинки, тополі… та раптом переді мною розверзлася прірва, й здавалося, що я у своєму черговому стрибку лечу над кількохкілометровим проваллям, яке от-от мене засмокче, і долетівши до дна, розіб’юся насмерть…

Та я все ще відчував спиною присутність тієї дівчини… звісно, тепер вона була набагато далі позаду, аніж коли я біг (чи радше намагався бігти), але я чітко усвідомив, що впасти туди, у глибоченне провалля, дна якого мені не було видно – це єдиний спосіб утекти від тієї страшної дівчини, що становила для мене набагато більшу небезпеку (я так відчував), аніж падіння з висоти кількох кілометрів - і без вагань я кинувся донизу.

По мірі того, як я все далі падав і мій вертикальний політ прискорювався, я все яскравіше відчував, як мене переповняв адреналін – неначе моя кров перетворилася на лід, який роздирав мої вени зсередини так нестерпно, мов сильногазована мінералка, щойно вийнята з холодильника, дере тобі горло бульбашками, коли її п’єш. Але це відчуття було для мене справжнім блаженством, бо мій стрибок у прірву віддаляв мене від тієї страшної дівчини зі швидкістю мого падіння…

Я пролітав повз гряди скель, які проносилися мимо мене вгору усе швидше і швидше… і моєму падінню, здавалося, не було кінця. Та ось на моєму шляху стали траплятися велетенські літаючі скелі, що зависли у повітрі – точнісінько такі, як в «Аватарі», на який я сходив у кіно минулого тижня зі своєю дівчиною… і я їх старався обминати, аж раптом побачив далеко-далеко внизу дно прірви, до якого наближався з невблаганною стрімкістю й швидкістю – і я став з усіх сил чіплятися за літаючі скелі, боляче оббиваючи собі лікті, стираючи руки до крові, пальці – мало не до кісток. І шорстка поверхня тих скель виривала мої нігті з м’ясом, та я терпів і все робив, аби лиш уповільнити шалену швидкість мого падіння і не вбитися, приземляючись на дно цього провалля, куди мене нечиста завела.

По мірі того, як я знижувався, рельєф на дні виднівся усе чіткіше й чіткіше, і я скерував своє падіння на парк унизу, щоб приземлитися на травичку. Ціною величезних зусиль і покалічених рук мені вдалося трішки уповільнити своє падіння, та все одно…

Чекай! Які летючі скелі? Не може такого бути!

ЦЕ Ж СОН!!!

Нарешті я усвідомив, що мені те все снилось, і вмить за моєю спиною з’явився парашут. Я, не чекаючи, його розкрив мало не над самими кронами паркових дерев, і буквально за мить відносно м’яко приземлився на траву, біля алейної лісосмуги.

Переводячи дух та осмислюючи щойно пережите, я сильно-сильно захотів, щоб мої збиті о скелі руки вмить загоїлись – і піймав себе на думці, що більше не відчуваю болю! Поглянувши на руки, я з радістю побачив, що тепер вони були в повному порядку, й мені лишалося тільки дивуватися, поглядаючи нагору, на ті летючі скелі, завдяки яким я зміг збагнути, що це сон, і врятуватися.

Мене переповняла радість, що я живий – причому врятований не тільки від падіння, а й від тієї жахливої дівчини, яка мене переслідувала. Тепер я її не відчував. Усе, що я відчував, - це що зараз я у повній безпеці!

Посміюючись над своєю фантазією, яка вставила до мого сну скелі з «Аватару», я вийшов до паркової алеї, а вдалині побачив корпус свого технікуму, до якого алея вела. Насправді біля мого технікуму не було ніякого парку, та й він не знаходився на дні глибоченної прірви, але яка різниця! Насолоджуючись такою легкістю, свободою, ейфорією, що мов рукою зняла мою втому від нещодавнього бігу, стрибків та падіння, я побіг по алеї до свого технікуму, немов окрилений.

Зашмигнувши всередину, я гуляв його пустими коридорами, навмисно гучно гупаючи-тупаючи по паркету, аби насолоджуватися звуками відлуння. Я знав, що зараз там проходять пари і в аудиторіях сидять студенти, такі ж, як я, але в коридорах я був сам-один. І це відчуття було таким кльовим, що не передати! Я ходив-бродив-блукав-тинявся знайомими коридорами, чеканячи свої кроки, немов рядовий на плацу під час марширування.

Та чомусь по мірі того, як я переходив із коридора в коридор, кайф пропадав, блаженну легкість і безтурботність із моєї душі витісняло вже знайоме гнітюче відчуття страху. І раптом я почув, що відлуння по коридорах уже не одне – десь крокує хтось невидимий, і він наближається. Й хоч я поки що не бачу, хто то марширує коридорами крім мене, та вже знаю, що це ВОНА – та сама дівчина з першої половини мого сну, від якої я думав, що втік.

Але ж тепер я вже усвідомлюю, що це всього-на-всього сон і нічого більше! Тепер я можу зусиллям волі… але з трепетним переляком я відчув, що не можу! Не можу ніяк віддалити ту дівчину від себе, змусити її зникнути – звуки її кроків ставали все гучнішими, а відлуння сповнювало мою голову, неначе вібрація величезного церковного дзвону, по якому вдарили зовсім поруч. Її кроки стали для мене заглушливими, нестерпними. Я затуляв руками вуха, та не міг позбутися того звуку, несамовиті вібрації якого, здавалось, от-от витрясуть із мене душу.

І тут далеко-далеко, в іншому кінці коридору з’явилася ВОНА – невблаганно крокувала до мене, дивлячись своїм страшним пронизуючим поглядом мені прямо в саму глибину душі.

- Згинь, мара! – крикнув я, та як не старався зусиллям волі позбутися цієї дівчини, нічого не виходило. Вона все наближалась і наближалась, і кожен її новий крок був неначе вироком для мене.

Я дременув що було сили, та перебігши до іншого коридору, побачив, що вона йшла вже по ньому – але цього разу набагато ближче до мене! Намагаючись не дивитися їй в очі, я побіг до іншого коридору – та як тільки досяг його, із жахом помітив, що вона тепер була вже там, і знову ж, крокувала іще ближче до мене. Ось-ось іще кілька секунд, і ця моторошна дівчина наблизиться до мене впритул!

Недовго думаючи, я вискочив у вікно надвір, намагаючись зібрати волю в кулак і якось вплинути на свій власний сон, але з невимовним жахом усвідомив, що я зовсім нічого не контролюю, неначе сон не мій, а навпаки – я гість у чужому сновидінні… можливо навіть, у її сновидінні, де від моєї волі нічого не залежить і весь розвиток подій у її руках.

Як тільки я опинився надворі, то з диким переляком побачив, що та дівчина уже стоїть там, біля сусіднього вікна, і наближається до мене!

- Згинь, примаро!!! – загорлапанив я, прожогом кинувшись в інший бік, а сам собі говорив: «прокинься, прокинься…» - та ніяк прокинутись не міг.

Я з усіх сил біг уздовж стіни свого технікуму… так швидко, як тільки міг… ось уже скоро ріг будинку… і зненацька з-за рогу вискочила ВОНА мені навперейми. Я не встиг зупинитися, так по інерції й підбіг прямо до неї - від страху й несподіванки мої коліна підкосились, і я відчув, що падаю…

Та раптом її рука простягнулася до мене й різко вхопила мене за шию. Я не просто не очікував від дівчини такої сильної хватки – я ніколи й уявити собі не міг, що хватка взагалі може бути аж ТАКОЮ СИЛЬНЮЩОЮ! Різкий нестерпний біль переповнив усе моє єство, краєчком свідомості я відчув, що земля виринула в мене з-під ніг і я немов завис у повітрі…

…й, струсонувшись, прокинувся, немовби приземлившись на своє ліжко після миттєвого падіння, яке викинуло мене зі сну.

О чорт… о чорт… о чорт… що це було?

Вадя Ротор

Читати коментарі (3)
Рейтинг Оцінили Переглянули
0 559
( написати коментар )
Сергій Нечета
2013-09-03 10:55:04

 мало крові і любові...

(відповісти)
Микола Нечета
2013-09-03 10:59:15

що то було?

мабуть енело,

не сіло, не впало

по небу пливло  (с)

(відповісти)
Арсеній Яценюк
2014-09-22 03:21:43

http://dalchas.ru Часы и бегущие строки оптом и в роздницу
http://vityazdv.ru  Завод входных и противопожарных дверей Витязь
http://baoyuan-osb.ru  панели МДФ и ОСП оптом с Китая
http://dvdveri.ru  Металлические двери в Хабаровске
http://ворота65.рф Hormann-Официальный дилер в Южно-Сахалинске
http://хабаровсктара.рф Производство туалетной бумаги, салфеток в Хабаровске
http://kom-ekonom.ru Магазин офисной мебели и радиаторов отопления КомЭконом г. Хабаровск
http://dvgid.ru Создание и продвижение сайтов в Хабаровске. ДВ Гид
http://landinghost.ru Хостинг для микросайтов: одностраничников, лендингов, визиток
http://stalnaya-skazka.ru Cтудия художественной ковки с Хабаровске
http://rollservice.su "Хёрманн" Официальный дистрибьютор Роллсервис в Хабаровске
http://pansionatblago.ru Папсионат для пожилых людей Благо г. Хабаровск
http://ovk-dv.ru Всё для отопления, водоснабжения, канализации
http://спецавтотранс-дв.рф Современные методы восстановления инженерных коммуникаций
http://вавилон-дв.рф Поставка горно-рудного, дробильно-сортировочного оборудования, спецтехники, конвейеров, грохот, экскаваторы, а также комплектующие и расходные материалы для спецтехники в  Хабаровске
http://garantbez-khv.ru Продажа видеорегистраторов и камер видеонаблюдения
http://gorodzolotoy.ru Интерьерно-строительная компания "Город Золотой" г. Хабаровск
http://is-27.ru Компания Инженерные системы в Хабаровске
http://kolesnica-dv.ru Автокомплекс Колесница г. Хабаровск
http://uchet27.ru Бухгалтерские услуги
http://vvk-city.ru Электромонтажные работы в Хабаровске
http://генетика-дв.рф Медико-генетический центр г. Хабаровск
http://литале.рф Салон красоты - ЛиТаЛе г. Хабаровск
http://хабаровская-коллегия-адвокатов.рф Хабаровская коллегия адвокатов
http://dv-stm.ru Малоэтажное строительство и ремонт под ключ
http://ideal27.ru Строительство автодорог, благоустройство, малоэтажное строительство, аренда спецтехники, аренда самосвалов, перевозка сыпучих материалов в Вяземске
http://megapolis-khv.ru Мебельный центр "Мегаполис" г. Хабаровск
http://lastikovo.ru Магазин канцелярских товаров Ластиково г. Хабаровск

Слава Україні! Героям слава!

Поскакали!

(відповісти)
( написати коментар )