На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Такеньке

Надія Пішаківська, 27.11.2013 року



я стану по-осінньому прозорою

без жодних навіть бісиків в очах,

я буду викривляти траекторії,

благати світ і засікати час,

спливати воском, розсипатись пазлами,

дивитись в небо, шепотіти вбік

за кожен видих, вигук, слово, паузу,

за кожну ноту дякую тобі

це я лежу у жмені срібним ключиком -

та в тебе не залишилось дверей,

ти - гострими, гарячими, болючими

у пам'яті слідами - хай їм грець

коли скінчиться сон, розтане марево

на лезі між "бувай" і "забувай",

в захриплий грудень струнами гітарними,

подзенькуючи, рушить мій трамвай

і навіть якщо я була розвагою -

умиюсь першим снігом замість сліз

тобі, вже непідвладному цій магії,

я довго ще дивитимусь услід

Читати коментарі (1)
Рейтинг Оцінили Переглянули
5 Neti-Tel , Костянтин Куліков , Kрабаt , Фома Пугаляк , Гаврилишин Наталія. 394
( написати коментар )
Фома Пугаляк
2013-12-04 12:40:13

ті ключики і двері трохи заюзана конструкція, не вважаєте?

(відповісти)
( написати коментар )