На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

* * *

Надія Пішаківська, 08.12.2013 року



Коли на сьомий день почуєш крик,

збагнеш: твій час ніколи не настане.

І чорних скалок мертвої кори

діткнеш на мить поблідлими вустами.

Відвертість вкотре скинула луску,

і розповзлись напівміражним клоччям

хребці, плавці та зябра на піску,

і мудрі не по-риб’ячому очі.

По сотнях миль, зав’язаних вузлом,

з якоїсь хвилі виринеш ізгоєм,

коли не важить вже — добро чи зло

твої вітрила сповнює снагою.

Ти вивчився обходитись без них,

у трюмах-бо везеш коштовну пустку,

і візій фіолетові човни,

мов привиди, повзуть тобі назустріч.

Зітнеться досвід усміхом масним:

постійний дім — то нудно і марудно.

І ти помреш у сьомий день весни,

Що розбудила зелень серед грудня.

2002

Читати коментарі (3)
Рейтинг Оцінили Переглянули
8 Костянтин Куліков , Kрабаt , Neti-Tel , Катерина Ляшевська , тиха вода , Чарівні Блохи Святого Антонія , Фома Пугаляк , Гаврилишин Наталія. 429
( написати коментар )
Neti-Tel
2013-12-08 17:24:29

дуже сподобався вірш

(відповісти)
тиха вода
2013-12-09 11:51:06

і візій фіолетові човни,

мов привиди, повзуть тобі назустріч

 

А що воно таке, ота візія…..? 

Це щось нереально гарне, чи щось нереально жахливе?

Бо СУМ -http://sum.in.ua/s/vizija каже:

 

- ВІЗІЯ, ї, жін. , рідко. Те саме, що привид. 

 

 

(відповісти)
( написати коментар )