На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Пісня вересової ночі

Шон Маклех, 09.01.2014 року



Хворий Місяць в глибини криниці

Зазирає, коли навіть зорі мовчать,

Темні хвилі ірландського моря

Розмовляти з тобою не хочуть –

Вони про минуле кричать.

Біля дому твого згас ліхтар –

Дикий вітер задмухати може

Не такий іще світоч-стожар,

Тож бреди серед тьми, зупинись хоч на мить

У торбину черствого окрайця шматок

Поклади. В дикий морок сова прокричить

І на пустища вересу – крок.

Чорний кіт донегольських солоних ночей –

Проти шерсті погладиш гульвісу, очей

Ліхтарі обидва – і колись зрозумієш –

Не існує оцього кота.

Кожна ніч – божий день.

Кожен камінь – пророк,

Кожен хрест – поводир.

І вартує чогось – перший крок.

Ти – ірландець. Твій світ – просто міф.

Просто вигадка. Ти не повстанець – Сізіф.

І на пагорби Тари свій камінь несеш,

Що додолу покотиться. Знову береш…

Ти свій біль.. Ні, Вітчизну – у серця мішень.

Ти – ірландець. Повстанець лишень…

Примітки:

Цей вірш – заримований переклад мого невеликого словесного етюду присвяченого трагічним і водночас героїчним подіям 1798 року в Коннахті.

На світлині – скеля біля узбережжя графства Донегол – ірландською Дун на н-Гал (Dún na nGall).

Один англійський історик написав, що Тара – це вигадка і вічна мрія ірландців. Але цей пагорб стоїть і згадує про минуле…

Читати коментарі (9)
Рейтинг Оцінили Переглянули
10 Bakuran , VAVILON , InvictuS , Чарівні Блохи Святого Антонія , Kрабаt , Максим , Настя Марчук , Оля Д'оля , war , Tercyna , блж.Градислава , Осока Сергій , тиха вода , Фома Пугаляк. 534
( написати коментар )
тиха вода
2014-01-09 20:48:43

мені більш до вподоби небагатослівний ірландський варіант, 

нам, сашам, тобто чітатєлям, 

хочеться таємничості й недомовок....

(відповісти)
Шон Маклех
2014-01-10 18:18:03

Дякую за цікаву і слушну думку - справді я почав пояснювати очевидні речі...

(відповісти)
Оля Д'оля
2014-01-13 23:00:03

Це справді болить, коли Вітчизну помістити в серця мішень...

(відповісти)
Шон Маклех
2014-01-14 09:09:12

Дякую за розуміння наших ірландських уривків смутку...

(відповісти)
Оля Д'оля
2014-01-14 13:09:02

Не тільки уривків, не завжди тільки смутку, не виключно ірландських...

(відповісти)
Tercyna
2014-01-18 19:51:17

це - найсильніше з тих віршів, які ви опублікували раніше.

 

(відповісти)
Шон Маклех
2014-01-18 21:33:53

Хм... Дякую! Історія цього вірша трохи дивна. Один з читачів написав мені доволі образливого листа в якому натякнув, що мені не варто писати вірші словянськими мовами - пиши, мовляв, собі ірландською. І запитав - а де можна прочитати Ваші вірші ірландською. Я порився в своїх старих паперах, надибав на один віршик і виставив. А потім подумав - а чому б його не перекласти українською? А коли переклав, подумав - а чому б його не римувати? Заримував - вийшло ось це... 

(відповісти)
тиха вода
2014-01-29 23:25:09

Знаєте, пройшло всього 20 днів, а я читаю Ваш вірш, як вперше,

і бачу, що він майже бездоганний,

і він також неймовірно хвилює, як і всі ваші вірші

(відповісти)
Шон Маклех
2014-02-13 22:40:38

:-) Дякую! Писався цей вірш у якомусь дивному внутрішньому стані... 

(відповісти)
( написати коментар )